копія
19 березня 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Ніколової Б.Ю.,
суддів : Ніколаєвої В.М., Заїки В.М.
при секретарі: Гриньовій А.М.
з участю: відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” Клика В.І.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника позивача Клика В.І. дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
В серпні 2008 року ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції звернулося до суду з позовом до комунального підприємства Летичівської районної ради „Летичівський спецлісгосп”, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про дострокове стягнення в солідарному порядку заборгованості по кредиту в сумі 99340 грн. 73 коп., стягнення судового збору в сумі 993 грн. 41 коп. та витрат на ІТЗ в сумі 30 грн., всього 100364 грн. 14 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 26.12.2007 року між ним та відповідачем КП Летичівської районної ради „Летичівський спецлісгосп” було укладено договір Овердрафту №015/08-11/9171 з лімітом 116000 грн. та договори поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Відповідно до умов договору Овердрафту сума кредиту підлягає повернення не пізніше 30 календарного дня з дня видачі такого. Станом на 24.08.2008 року загальна сума заборгованості складає 99340 грн. 73 коп. Відповідно до умов договорів поруки, у випадку невиконання боржником кредитних зобов'язань поручителі та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за повернення заборгованих сум. З цих підстав позивач просив задовольнити позов.
В вересні 2008 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ВАТ
Головуючий у першій інстанції - Курнос С.О. Справа № 22ц-366
Доповідач - Ніколова Б.Ю. Категорія № 19, 27
„Райфайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції про визнання договорів поруки від 26.12.2007 року недійсними. Вказували, що зазначені договори є фіктивними, оскільки позивач не погоджувався надати кредит з КП „Летичівський
спецлісгосп” без їх укладення і вони змушені були їх підписати. Їм не було роз'яснено, що вони несуть перед кредитором солідарну відповідальність з боржником. Також ОСОБА_1 зазначає, що вона є особою пенсійного віку, а тому позивач не вправі був укладати з нею договір поруки.
Рішенням Летичівського районного суду від 15 січня 2009 року позов ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції до КП Летичівської районної ради „Летичівський спецлісгосп”, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про дострокове солідарне стягнення заборгованості по кредиту задоволено повністю. Постановлено стягнути на користь позивача з відповідачів солідарно 99340 грн. 73 коп. суми боргу по кредиту, 993 грн. 41 коп. видатків по сплаті державного мита, 30 грн. сплачених витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 100364 грн. 14 коп.
В позовах ОСОБА_1 та ОСОБА_2до ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції про визнання правочинів недійсними відмовлено за недоведеністю вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність тих вимог, які суд вважає встановленими. Вказує, що вона, працюючи головним бухгалтером КП Летичівської районної ради „Летичівський спецлісгосп”, як інвалід 2 групи договір поруки уклала під тиском директора підприємства з метою зберегти своє робоче місце. Директор підприємства та представник банку ввели її в оману, пояснивши, що договір носить формальний характер, оскільки в забезпечення кредиту підприємство банку надало майно в заставу в достатній кількості. Суд не врахував вимоги ст.ст. 203, 229, 231 ЦК України, а також не залучив до участі у справі представника Летичівської районної ради.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги позивача та відмовляючи у задоволенні вимог відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд встановив та правильно виходив з того, що сторони визнали, що між позивачем та КП Летичівської районної ради „Летичівський спецлісгосп” 26.12.2007 року було укладено договір Овердрафту з диференційованою відсотковою ставкою про надання овердрафту (кредиту) з лімітом 116000 грн. з поверненням суми кредиту (траншу) не пізніше 30 (тридцятого) календарного дня з дня видачі такого. З метою забезпечення повернення даного кредиту між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як фізичними особами 26.12.2007 року було укладено договори поруки відповідно №1 та №2, згідно умов яких останні добровільно взяли на себе зобов'язання перед кредитором-позивачем по справі виконати зобов'язання боржника - КП Летичівської районної ради „Летичівський спецлісгосп” по поверненню овердрафту у розмірі 116000 грн., проте станом на 24.08.2008 року умови зазначеного договору не виконали і заборгованість по кредиту становить 99340 грн. 73 коп.
Умовами оспорюваних договорів поруки також передбачено, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з боржником за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, передбачених договором.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд правильно дійшов висновку, що умови договорів поруки щодо солідарної відповідальності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як поручителів перед кредитором відповідають вимогам ст.ст. 553, 554 ЦК України, і оскільки останні не надали доказів в підтвердження обставин передбачених ст.ст. 215, 234 ЦК України щодо визнання оспорюваних договорів поруки недійсними, обґрунтовано відмовив у задоволенні їх вимог та задовольнив позовні вимоги позивача.
Твердження відповідачки ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що позивач не вправі був укладати з нею договір поруки, оскільки на час його укладення вона досягла пенсійного віку і була інвалідом ІІ групи, не ґрунтуються на законі.
Згідно пояснень представника позивача будь-які вікові обмеження та обмеження пов'язані зі станом здоров'я поручителя при укладенні ним договорів поруки відсутні.
В заперечення цих положень ОСОБА_1 не надала доказів.
Не містять посилань на докази і інші доводи апеляційної скарги, зокрема посилання на те, що при укладенні договору поруки позивачем не було роз'яснено поручителю ОСОБА_1 умов цього договору щодо солідарної відповідальності поряд з боржником за невиконання боргових зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 займала посаду головного бухгалтера, тобто мала відповідну освіту, яка давала їй можливість усвідомлювати зміст укладеної з позивачем угоди. Крім того в п. 5.1. оспорюваного договору поруки зазначено, що сторони договору визначають, що такий підписаний ними на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов'язань.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Летичівського районного суду від 15 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова