копія
17 лютого 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Ніколової Б.Ю.,
суддів : Заїки В.М., Ніколаєвої В.М.
при секретарі: Гриньовій А.М.
з участю: позивача ОСОБА_1
представників відповідача ВАТ „Славутський солодовий завод”
Білого Р.М. та Артемова А.М.
В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ „Славутський солодовий завод” про скасування параграфу 5 наказу №79-к від 30.05.2008 року про зміну істотних умов її праці та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що з 1999 року вона працювала техніком-лаборантом на Славутському солодовому заводі. В жовтні та грудні 2007 року її попередили про можливе звільнення за скороченням чисельності штату працівників лабораторії з 31.03.2008 року. Однак вона звільнена не була і з 22.03.2008 року перебувала у декретній відпустці, а надалі у відпустці по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку. В кінці березня 2008 року адміністрація заводу попередила її листом про наступну зміну істотних умов праці та переведення на 0,5 ставки посади техніка-лаборанта з однозмінним режимом та індивідуальним графіком роботи. 23 липня 2008 року вона ознайомилась з наказом №79-к від 30.05.2008 року про зміну істотних умов праці та повідомила відповідача, що не погоджується з такою зміною. Вважає вказаний наказ незаконним, таким, що порушує її трудові права і крім того, він виданий в період її перебування у декретній відпустці. Вона має на утриманні двох малолітніх дітей, іншого доходу немає, тому вважає переведення на 0,5 ставки безпідставним. З цих підстав просила задовольнити позов та стягнути на її користь 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 500 грн. за правову допомогу.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення ________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Зеленська В.І. Справа № 22ц- 356
Доповідач - Ніколова Б.Ю. Категорія № 51, 52
норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Вказує, що суд не врахував, що переведення її на іншу роботу було здійснено під час її перебування у відпустці по догляду за дитиною. При ухваленні рішення суд не врахував положення ст. 18 Закону України „Про відпустки”, ст.ст. 32, 40, 178, 179, 180 КЗпП України, а також не врахував, що профспілковий комітет заводу згоди на зміну умов праці техніків-лаборантів не надав.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи позивачці в позові, суд виходив з того, що вона, отримавши завчасно повідомлення відповідача про зміну істотних умов її праці щодо режиму роботи - переведення на 0,5 ставки посади техніка-лаборанта з однозмінним режимом роботи за індивідуальним графіком, проти таких змін не заперечувала, а тому діями відповідача трудові права позивачки не були порушені, а оскаржуваний наказ не суперечить вимогам КЗпП України.
Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права.
Судом встановлено, що відповідно до наказів №54-к від 17.05.1999 року та №172-к від 30.11.1999 року ОСОБА_1 працює на посаді техніка-лаборанта ЦВЛ ВАТ „Славутський солодовий завод”.
Згідно наказів №47-к від 31.03.2008 року та №79-к від 30.05.2008 року відповідачем скорочено 6 штатних одиниць техніків-лаборантів.
На момент скорочення зазначених посад позивачка була вагітною і, крім того, мала на утриманні малолітню дитину, а тому була залишена на роботі. А тому є правильним висновок суду про те, що відповідач не мав права звільнити позивачку з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України. Разом з тим, суд помилково дійшов висновку про те, що відповідач параграфом 5 наказу №79-к від 30.05.2008 року з 01.06.2008 року правомірно змінив істотні умови її праці.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2008 року відповідач надіслав на адресу позивачки, яка на той час перебувала у дородовій відпустці, лист-повідомлення про зміну істотних умов її праці з 1.06.2008 року.
Не отримавши згоди останньої на продовження роботи в нових умовах праці, відповідач наказом від 30 травня 2008 року змінив з 1.06.2008 року істотні умови її праці, встановивши індивідуальний графік роботи на 0,5 ставки техніка-лаборанта з посадовим окладом 527 грн.
З даним наказом позивачка ознайомилась 23 липня 2008 року та заявила, що не погоджується з ним.
Висновки суду про те, що позивачка фактично дала згоду на зміну істотних умов праці, не узгоджуються з матеріалами справи.
Як вбачається зі змісту згаданого вище листа-повідомлення відповідача від 18.03.2008 року, в ньому не зазначено про те, що позивачка зобов'язана повідомити його про згоду стосовно її переведення на 0,5 ставки та зміну решти істотних умов праці.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що відповідач не мав достатніх підстав вважати, що позивачка погоджується на такі умови, а відповідно і не мав правових підстав для видачі наказу №79-к від 30.05.2008 року про зміну істотних умов її праці.
Із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона на час отримання 31.03.2008 року даного листа-повідомлення перебувала у декретній відпустці і лише після народження дитини 05.06.2008 року змогла ознайомитися з оскаржуваним наказом від 30.05.2008 року та зазначила в ньому свої заперечення.
За відсутності згоди на продовження роботи в нових умовах, відповідач, враховуючи, що позивачка перебувала у декретній відпустці, згідно з вимогами ст. 184 КЗпП України не вправі був застосовувати положення ч.4 ст. 32 КЗпП України та звільняти її з роботи за п. 6 ст. 36 цього ж Кодексу, і відповідно, не вправі був змінити істотні умови її праці. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначені обставини та не дав їм належної правової оцінки, а тому ухвалене ним рішення як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення вимог позивачки - визнання недійсним параграфу 5 наказу №79-к від 30.05.2008 року та стягнення з відповідача на її користь коштів на відшкодування моральної шкоди. Розмір такої колегія суддів, враховуючи конкретні обставини справи, визначає в сумі 200 грн.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Славутського міськрайонного суду від 22 грудня 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Славутський солодовий завод” про скасування наказу про зміну істотних умов праці та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати недійсним параграф 5 наказу №79-к від 30 травня 2008 року по ВАТ „Славутський солодовий завод” про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 стосовно встановлення індивідуального графіка роботи на 0,5 ставки техніка лаборанта з посадовим окладом 527 грн.
Стягнути з ВАТ „Славутський солодовий завод” на користь ОСОБА_1 200 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова