копія
24 березня 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Ніколової Б.Ю.,
суддів : Ніколаєвої В.М., Заїки В.М.
при секретарі: Стельмах І.В.
з участю: позивачки ОСОБА_1, її представників ОСОБА_4 та
ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_6.
ОСОБА_7
представників третіх осіб: виконавчого комітету Хмельницької
міської ради Окарської І.В., управління ЖКГ Хмельницької
міської ради Андреєвої Л.Є.
В серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6., ОСОБА_3 про визнання права власності на металевий кіоск площею 20 кв.м., що знаходиться на території Хмельницької міської ради на розі вулиць Хотовицького та Львівське шосе. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що 11.01.2001 року між нею та приватною виробничо-комерційною фірмою „Ізіда” (далі - ПВКФ „Ізіда”) було укладено угоду, відповідно до якої їй під установку кіоску було передано у тимчасове користування торгівельну ділянку площею 9,3 кв.м. по АДРЕСА_1. Вона придбала металевий кіоск розміром 9,3 к.м. і користувалася зазначеною торгівельною ділянкою, збільшивши її до 20 кв.м., а також розвернула кіоск фасадом до вул. Львівське шосе та Хотовицького. В серпні 2008 року відповідачі повідомили, що кіоск, яким вона користується, є їх власністю і вимагали його звільнити. Вважає такі вимоги відповідачів незаконними і тому просила задовольнити позов.
Піл час розгляду справи судом до участі в справі в якості третіх осіб залучено виконавчий комітет Хмельницької міської ради та управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради.
Головуючий у першій інстанції -Палінчак О.М. Справа № 22ц-554
Доповідач - Ніколова Б.Ю. Категорія № 19, 23
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2009 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що земельною ділянкою, на якій установлений кіоск, вона правомірно користувалася з 2001 року, а відповідачці ОСОБА_2 вона була виділена лише в 2004 році, однак земельна ділянка не є предметом позову. Суд не дав належної оцінки угоді від 11.01.2001 року, що була укладена між нею та ПВКФ „Ізіда”, акту вибору розташування тимчасового об'єкта майнового найму від 2003 року (торгівельного кіоску на розі вулиць Хотовицького та Львівське шосе), не дослідив належним чином квитанцію №2116 від 29.05.2003 року, відповідно до якої вона сплатила кошти за розробку документів про передачу Хмельницькою міською радою спірної земельної ділянки їй в оренду, не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, розглянуши дану справу необ'єктивно.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд встановив та правильно виходив з того, що вона, звертаючись до суду з даним позовом, не надала доказів, які б з достовірністю підтверджували її право власності на металевий кіоск розміром 20 кв.м., розташований на території Хмельницької міської ради на розі вулиць Хотовицького та Львівське шосе, і таких доказів не добуто судом. Також суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2 правомірно користується земельною ділянкою розміром 20 кв.м. за зазначеною вище адресою, яка була надана їй як приватному підприємцю під розміщення кіоску для торгівлі продовольчими товарами.
Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи, згідно яких ОСОБА_1 в листопаді 2000 року придбала металевий кіоск площею 9,3 кв.м., а 11 січня 2001 року ПВКФ „Ізіда” позивачці було передано у тимчасове користування на термін з 11 січня 2001 року по 1 квітня 2002 року торгівельну ділянку площею 9,3 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 під установку тимчасової споруди (кіоска №71-АД), що підтверджується квитанцією до приходного касового ордеру №2 від 22.11.2000 року та накладною від 21.11.2000 року, угодою від 11.01.2001 року, договором застави майна від 19.09.2002 року.
Згідно пояснень позивачки зазначений металевий кіоск був переміщений на земельну ділянку на території Хмельницької міської ради площею 20 кв.м. на розі вулиць Хотовицького - Львівське шосе.
Також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №243-А від 17.05.2004 року відповідачці ОСОБА_2 як приватному підприємцю було передано за цією ж адресою у найм строком на 1 рік елемент газону площею 20 кв.м. під розміщення та експлуатацію кіоску для торгівлі продовольчими товарами, а в подальшому протягом 2006-2008 років ОСОБА_2 рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради термін користування цією земельною ділянкою продовжувався, зокрема рішенням зазначеного виконкому від 13 листопада 2008 року №1306 управлінню ЖКГ надано дозвіл продовжити ОСОБА_2 строк майнового найму земельної ділянки на 11 місяців. Остання виготовила проектну документацію на торгівельний кіоск (а.с. 85-98), а також була замовником на виготовлення металевого контейнера, що підтверджується накладною від 5.10.2004 року (а.с. 97).
За наведених обставин суд першої інстанції не мав достатніх підстав для визнання права власності за ОСОБА_1 на торгівельний кіоск площею 20 кв.м., що розташований на розі вулиць Хотовицького - Львівське шосе у м. Хмельницькому, а тому обґрунтовано відмовив позивачці в позові.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка надала достатньо наведених вище доказів в підтвердження належності їй металевого кіоска розміром 9,3 кв.м. і додаткового підтвердження в судовому порядку її права власності на цей кіоск не вимагається. Проте вимоги позивачки стосовно визнання права власності на металевий кіоск площею 20 кв.м. не знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Що стосується металевого кіоска площею 9,3 кв.м., то позивачка не позбавлена можливості звертатися до суду з вимогами про витребування його з чужого незаконного володіння або ж вимогами про усунення перешкод у користуванні ним, а за наявності достовірних доказів - з позовом про набуття права власності на перероблену річ.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова