Справа № 22-ц-629/09р. Головуючий 1-ї інстанції - Адамов І.М.
Категорія : трудове. Доповідач - Шевченко Н.Ф.
03 березня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Бобровського В.В.
суддів - Шевченко Н.Ф., Івах А.П.
при секретарі - Андрійко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
21 серпня 2008 рокуОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 7200 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1. посилалась на те, що з 11 листопада 1996 року працювала у відповідача головним бухгалтером. Наприкінці 2006 року відчула на собі психологічний тиск з боку керівництва лікарні та несправедливе і упереджене ставлення до неї.
З січня 2007 року вона неодноразово знаходилась на лікарняних у зв'язку з хворобою.
Крім того, з 17 травня 2007 року по 18 серпня 2007 рік їй були видані п'ять листків непрацездатності. Про тимчасову непрацездатність вона завжди вчасно повідомляла посадових осіб лікарні.
Наказом №18 від 23.08.2008 року вона була звільнена з роботи за прогул на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Оскільки звільнення було проведено з порушенням норм трудового законодавства, просила задовольнити її вимоги.
Представник відповідача та 3-ої особи позов не визнали, посилаючись на те, що ОСОБА_1. з 28 квітня 2007 року не виходила на роботу, від будь-яких пояснень причин відсутності на роботі відмовлялась.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2008 року позов задоволено частково.
Суд визнав незаконним наказ начальника Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини №18 від 23 серпня 2007 року.
ОСОБА_1. поновлено на посаді головного бухгалтера Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини з 28 квітня 2007 року.
Стягнуто з Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1. заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 7200 грн.
В позові про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з посиланням на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому лікарня посилається на те, що процедура звільнення ОСОБА_1. була проведена відповідно вимог трудового законодавства. У зв'язку з чим у суду не було підстав для задоволення позову ОСОБА_1.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Вирішуючи спір суд дійшов обґрунтованого про те, що ОСОБА_1. не вчинила прогулу без поважних причин, у зв'язку з чим адміністрація не мала підстав для її звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки відповідно вказаної норми права адміністрація може розірвати трудовий договір з працівником у разі вчинення ним прогулу без поважних причин.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1. з січня 2007 року неодноразово знаходилась на лікарняних у зв'язку з хворобою (а.с.6-24).
Знаходилась вона також на лікуванні з 02.04.2007 року по 27.04.2007 року (а.с.22).
28 квітня 2007 року в лікарні був робочий день. Проте ОСОБА_1. звернулась із заявою на ім'я начальника лікарні з проханням надати їй відпустку для санаторного лікування з 28 квітня 2008 року (а.с.51).
Та обставина, що ОСОБА_1. потребувала медичної допомоги в цей період свідчить той факт, що з 30.04.по 03.05.2007 року вона знову знаходилась на амбулаторному лікуванні (а.с.115).
При цьому відповідач не оскаржував факт отримання заяви від ОСОБА_1. про надання їй відпустки для санаторно-курортного лікування (а.с.51).
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що відсутність ОСОБА_1. на роботі 28.04.2007 року була викликана поважними причинами.
Проте з рішенням районного суду в частині поновлення ОСОБА_1. на роботі погодитись не можна виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. була звільнена з роботи 23 серпня 2007 року. В цей же день їй рекомендованим листом було направлене повідомлення з проханням прибути в лікарню за отриманням трудової книжки та остаточного розрахунку (а.с.62). Вказаний лист був отриманий особистоОСОБА_1. (а.с.63).
З позовом до суду про поновлення на роботі ОСОБА_1. звернулась тільки 21 серпня 2008 року, тобто через рік після звільнення.
Частиною першою ст.233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Суд першої інстанції вирішуючи спір, не дав будь-якої правової оцінки зверненню ОСОБА_1. з позовом до суду з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1. не заперечувала той факт, що про звільнення їй стало відомо у серпні 2007 року. Отримувати трудову книжку вона не бажала.
Останній лікарняний лист їй був виданий з 30.07. по 17.08.2007 року (а.с.120).
Проте на роботу вона не вийшла і не звернулась в установлені законом строки за захистом своїх трудових прав якщо вважала їх порушеними.
Доказів поважності пропущеного строку звернення до суду ОСОБА_1. не надала. Пояснити причину невчасного звернення до суду за захистом своїх прав у засіданні апеляційної інстанції не змогла.
Конституційні гарантії трудових прав, а також захист прав і свобод одних не повинні ущемлювати та зменшувати права і свободи інших
На зазначене порушення закону суд першої інстанції увагу не звернув.
З огляду на викладене, рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1. у задоволенні її позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія
Апеляційну скаргу Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини задовольнити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2008 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ізюмської районної державної лікарні ветеринарної медицини про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий
Судді