Справа №22-ц-1755/2009 рік Головуючий 1 інстанції: Шиянова Л.О.
Категорія: право власності Доповідач: Ситнік О.М.
14 квітня 2009 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого, судді Ізмайлової Г.Н.,
Суддів Ситнік О.М., Кокоші В.В.
За участі секретаря Єрьоменко О.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
На рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 листопада 2008 року
За позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду з позовом звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3. до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на будинок АДРЕСА_1 зазначивши, що вказаний будинок належав їхній матері на праві приватної власності. Однак, після смерті матеріІНФОРМАЦІЯ_1, після звернення до нотаріальної контори, вони не змогли належним чином отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки КП „Харківське МБТІ” надало відповідь про відсутність вказаного будинку у зв*язку з його розрушенням.
Вважали, що опіку над зазначеним майном мала здійснювати за рішенням суду Харківська міська рада, бо ОСОБА_3., який був зареєстрований і проживав у даному будинку до листопада 1999 року, був засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі і відбував покарання у місцях позбавлення волі, тому опікуватися його майном зобов'язані були органи місцевого самоврядування. Так як органи місцевого самоврядування, Харківська міська рада, майном засудженого не опікувалися, то будинок було зруйновано сусідкою, про що вони неодноразово зверталися до органів внутрішніх справ, то Харківська міська рада повинна відшкодувати завдану майнову шкоду та відремонтувати спадковий будинок.
Представник Харківської міської ради проти позову заперечував.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 листопада 2008 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про зобов'язання Харківської міської ради відновити технічний стан будинку, на час відновлення будинку надати ОСОБА_3 житло на правах оренди з повною сплатою орендної плати і комунальних послуг, визнати право власності за спадкоємцями по 1/3 частині за кожним на спірний жилий будинок.
Вважала, що судом першої інстанції зроблено висновки, які містять протиріччя, бо зазначаючи про прийняття спадщини, суд відмовляє у визнанні за ними права власності в порядку спадкування за законом. Судом неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано, що ст.552 ЦК України передбачала право спадкоємців проводити охорону спадкового майна за рахунок спадщини, однак на підставі чинного законодавства саме державні органи зобов'язані здійснювати заходи до збереження майна громадян.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, які з'явилися, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 3 листопада 1987 року ОСОБА_4 належав жилий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами, який розташовано по АДРЕСА_1. Зазначене свідоцтво зареєстроване у реєстрову книгу за №54875 від 10 грудня 1987 року. (а.с.7).
На час розгляду справи вказане свідоцтво ніким не ос порене та не скасоване.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. померла. (а.с.6).
16 листопада 1999 року ОСОБА_1, а 17 листопада 1999 року ОСОБА_2. звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. (а.с.31,32).
Родинні зв'язки між ОСОБА_2. та ОСОБА_4 як дочки та матері підтверджені свідоцтвом про народження ОСОБА_2., де матір'ю ОСОБА_2. вказано ОСОБА_4.(а.с.35).
Факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4як дочки та матері встановлено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 червня 2007 року. (а.с.36).
Позивач ОСОБА_6 був сином ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5, де його матір'ю вказано ОСОБА_7. та свідоцтвом про укладення шлюбу, за яким ОСОБА_4. 2 березня 1958 року уклала шлюб з ОСОБА_6. і після реєстрації шлюбу їй було присвоєне прізвище ОСОБА_6. (а.с.16,17).
Таким чином, матеріали цивільної справи містять докази того, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги відповідно до ст.529 ЦК України від 1963 року ОСОБА_2. та ОСОБА_1. спадщина була прийнята, а ОСОБА_6 також є спадкоємцем першої черги.
Згідно відповіді КП „ХМБТІ” від 23 серпня 2007 року КП „ХМБТІ” не може надати виписку із єдиного реєстру, оскільки обстеженням від 14.08.2007 року встановлено, що жилий будинок по АДРЕСА_1 зруйновано. (а.с.11).
Зазначену довідку суд першої інстанції визнав як доказ, яким підтверджується відсутність виникнення права власності у спадкоємців на спадкове майно.
Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки судом невірно застосовано норми матеріального права.
При розгляді вказаного спору, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованими Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Вказана норма є частиною національного законодавства і підлягає застосуванню. Такі ж положення містив і Закон України „Про власність”, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
За ст.524 ЦК України від 1963 року, яка діяла на час смерті ОСОБА_4, спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом.
Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця. ( ст.525 ЦК).
За ст.529 ЦК спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти померлого.
За ст.548 ЦК передбачалося, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст.549 ЦК визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ( ОСОБА_3. був зареєстрований та проживав у спадковому будинку, з чого можна зробити висновок про фактичний вступ ним у володіння спадковим майном) та якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії були виконані ОСОБА_1. та ОСОБА_2. Тобто, указані особи, як спадкоємці за законом першої черги з ІНФОРМАЦІЯ_1 мали право власності на спадковий жилий будинок з надвірними будівлями відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України від 1963 року.
Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що на вказаний час об'єкта спадкування не було.
Також колегія суддів вважає, що довідка про стан жилого будинку ( знаходиться зруйнованим) не перешкоджає визнанню права власності на нього осіб, яким за законом належить таке право.
На час розгляду справи свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 3 листопада 1987 року є чинним. Об'єкт нерухомості - жилий будинок не вилучено із реєстру об'єктів нерухомості і не скасовано його державної реєстрації у встановленому порядку.
Тому колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги і визнати за ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_5 право на спадщину за законом по 1/3 частині жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 після смерті їхньої матері, ОСОБА_4
Оскільки власниками вказаного майна позивачі вважаються із дня відкриття спадщини, то і обов'язок по належному утриманню і схоронності власного майна лежить на його власникові. Тому позовні вимоги до Харківської міської ради стосовно ремонту жилого будинку, приведення його до жилого стану, та інше, задоволенню не підлягають і в цій частині, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 листопада 2008 року змінити. В частині відмови ОСОБА_1., ОСОБА_2 ОСОБА_3. у позові про визнання права власності по 1/3 частині за кожним на житловий будинок АДРЕСА_1в порядку спадкування за законом після смерті їхньої матері, ОСОБА_4, яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_4 право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_5, яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1 по 1/3 частині жилого будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили від дня його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців від дня набрання ним законної сили.
Головуючий, суддя
судді
Справа №22-ц-1755/2009 рік Головуючий 1 інстанції: Шиянова Л.О.
Категорія: право власності Доповідач: Ситнік О.М.
Вступна та резолютивна частини
14 квітня 2009 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого, судді Ізмайлової Г.Н.,
Суддів Ситнік О.М., Кокоші В.В.
За участі секретаря Єрьоменко О.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
На рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 листопада 2008 року
За позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зобов'язання вчинити певні дії, -
Відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України складання повного рішення відкладається на строк, не більше ніж 5 днів. Проголошується вступна та резолютивна частини.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 листопада 2008 року змінити. В частині відмови ОСОБА_1., ОСОБА_2 ОСОБА_3. у позові про визнання права власності по 1/3 частині за кожним на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті їхньої матері, ОСОБА_4, яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2ОСОБА_4 право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_5, яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1 по 1/3 частині жилого будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили від дня його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців від дня набрання ним законної сили.
Головуючий, суддя
судді