7 квітня 2009 року місто Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Бараненка І.І.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Шостака О.О.,
при секретарі судового засідання - Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 20 грудня 2007 року в адміністративній справі №А18/574-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СлаВа» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
У листопаді 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СлаВа» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ №0000342340/0 від 18.06.2007 року, обов'язати Васильківську ОДПІ поновити на обліковій картці Позивача за період з грудня 2005 року по червень 2006 року суму в розмірі 193314,60 грн.
Постановою Господарського суду Київської області від 20 грудня 2007 позов задоволено.
В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 20 грудня 2007 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, пояснення представників сторін та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено зустрічні перевірки ТОВ «Союз-Вікторія», ПП «ТОП-АРТ Маркет», ТОВ «Агро-холдинг «Зерно-постач» з питань взаємовідносин з ТОВ «Славутич», що є другим ланцюгом придбання товару за період з 01.12.2005 року по 31.07.2006 року.
За результатами проведеної перевірки було складено Акт, згідно якогоВідповідач зробив висновок про порушення позивачем п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, на думку відповідача, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДІВ в ціні товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договорів поставки №6/1 від 01.01.2005 року та №10 від 02.01.2006 року, здійснило поставку товару ТОВ «СлаВа» у зв'язку з чим ТОВ «Славутич» були виписані податкові накладні на суму: за грудень 2005 року - 560941 грн.; за січень 2006 року - 311491грн.; за лютий 2006 року - 411335; за березень 2006 року - 432139 грн., за квітень 2006 року - 363917 грн.; за червень 2006 року - 433256 грн., які є підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту позивача.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сума податкового кредиту за грудень 2005 року була підтверджена податковим органом в ході позапланової документальної перевірки, про що складено довідку № 635/23-4/3122488 від 09.03.2006 року. Сума податкового кредиту за січень та лютий 2006 року підтверджені в довідці № 1373/23-4 від 22.05.2006 року. Достовірність нарахування до відшкодування податку на додану вартість за березень-квітень 2006 року підтверджена в довідці № 1657/23-4/31292488 від 31.07.2006 року. Сума податкового кредиту за червень 2006 року підтверджена в довідці № 1824/23-4/31292488 від 05.09.2006 року. ТОБ «СлаВа» в податкових деклараціях з ПДВ:
№ 549 від 20.02.06 р. за січень місяць 2006 року заявило до відшкодування ПДВ за грудень місяць 2005 року в сумі 458544,00 грн.;
№ 1964 від 20.03.06 р, за лютий місяць 2006 року заявило до відшкодування ПДВ за січень місяць 2006 року в сумі 267353,00 грн.;
№ 3489 від 20.04.06 р. за березень місяць 2006 року заявило до відшкодування ПДВ за лютий місяць 2006 року в сумі 371344,00 грн.;
№ 5906 від 18.05.06 р. за квітень місяць 2006 року заявило до відшкодування ПДВ за березень місяць 2006 року в сумі 379792,00 грн.;
№ 7279 від 19.06.06 р. за травень місяць 2006 року заявило до відшкодування ПДВ за квітень місяць 2006 року в сумі 298986,00 грн.;
№ 10539 від 18.08.06 р. за липень місяць 2006 року заявило до відшкодування ПДВ за червень місяць 2006 року в сумі 233217,00 грн.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Оскільки за змістом вказаної норми витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку цією нормою не передбачено, висновок перевірки про документальне не підтвердження сум ПДВ, що віднесені позивачем до податкового кредиту, спростовуються наданими до справи копіями документів.
У пункті 7.7.10 п.п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прямо зазначається, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про те, що право на відшкодування платнику виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, позбавлений жодних правових підстав.
Дослідження податковим органом під час проведення перевірки підприємства позивача так званих «ланцюгів» та встановлення у зв'язку з цим обставин, викладених відповідачем у запереченнях на позовну заяву, про те, що контрагентами та іншими підприємствами, що співпрацюють з позивачем, не сплачуються до бюджету певні суми податків, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по ПДВ до податкового кредиту.
Крім того, перевіряючими не прийнято до уваги, що податкова накладна виписується в момент виникнення відповідних податкових зобов'язань з ПДВ у продавця товарів, і в разі, якщо в порушення вимог закону, відповідні податкові зобов'язання не були відображені в податковій звітності останнього та не сплачені до бюджету.
Матеріали податкової перевірки свідчать, що ТОВ «Славутич» зареєстроване як платник податку на додану вартість, факт сплати сум податку на додану вартість в ціні придбання товару відповідачем не заперечується та не спростовується, тому саме ТОВ «Славутич», а не ТОВ «СлаВа» несе відповідальність за перерахування сум ПДВ, отриманих від ТОВ «СлаВа», до Державного бюджету.
Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суми податків, сплачених у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням шкірсировини у постачальника ТОВ «Славутич» і включило до податкового кредиту суми податку за першою з подій - в момент отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання ТОВ «СлаВа» товарів.
Безпосередній контрагент позивача ТОВ «Славутич» станом на дату видачі податкових накладних було платником ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію та/або свідоцтво платника ПДВ не визнані недійсними, отже воно мало право виписувати податкові накладні.
Договори, укладені між ТОВ «СлаВа» і ТОВ «Славутич», у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача про відсутність підстав для віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбання товару, що підтверджено податковими накладним, є протиправними та порушують право позивача на відшкодування відповідних сум з державного бюджету.
Прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Суд першої інстанції, виконавши вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права і постановив обґрунтоване рішення. Висновки суду відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 20 грудня 2007 року в адміністративній справі №А18/574-07 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Л.Бєлова
__________________ О.Шостак
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 10 КВІТНЯ 2009 РОКУ