21 квітня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складіколегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Романчук О.М.
Коваля М.П.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу сільського фермерського господарства «Меліса» на постанову Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільського фермерського господарства «Меліса» про стягнення 3875 грн. 80 коп.,
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до сільського фермерського господарства «Меліса» про стягнення з відповідача 3875 грн. 80 коп., а саме:
- 3625 грн. 00 коп. - адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце інвалідом у 2006 році згідно ст.19 Закону України "'Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
- 250 грн. 80 коп. - пені за прострочення сплати зазначених санкцій.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2008 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач сільське фермерське господарство «Меліса» подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що у 2006 році у відповідача середньооблікова штатна кількість працівників становила 8 осіб і повинен був працювати 1 інвалід. У відповідача в 2006 р. не зайнято інвалідом одне робоче місце. Середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача у 2006 р. становить 7250 грн. 00 коп. Загальна сума господарсько-адміністративних санкцій за не зайняте робоче місце інвалідом становить 3625 грн. (визначається у розмірі половини середньої річної плати, якщо працює від 8 до 15 осіб).
Відповідач господарсько-адміністративні санкції у визначений законодавством термін не сплатив.
16.04.2007 р. позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 250 грн. 80 коп. за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій за не зайняте 1 робоче місце інвалідом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1- ої інстанції виходив з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Ст. 19 вищезазначеного Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - підприємства) у 2006 році встановлювався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працювало від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до статті 20 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.
П. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 p., далі "Положення", визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі напідприємстві (об'єднанні), в установі, організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Пунктами 5, 10 Положення встановлено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Суд 1-ої інстанції прийшов висновку про те, що відповідач не вжив всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році. Відповідач не довів, що ним створено необхідні умови для праці інвалідів, як того вимагає закон.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду 1-ої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 21.03.1991 року N 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції від 23.02.06 року), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.
Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацієюосновного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив, що створення робочих місць дляінвалідів супроводжується обов'язком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів. Оскільки відповідач інвалідів у своєму штаті не мав, доказів вжиття перерахованих вище заходів не надав, то висновок суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій та пені згідно зі статтею 20 Закону України від 21.03.1991 року N 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції від 23.02.06 року) є обґрунтованим.
З урахуванням вищенаведеного дії позивача вчинені відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У задоволенні апеляційної скаргисільського фермерського господарства «Меліса» відмовити, а постановуГосподарського суду Черкаської області від 05 лютого 2008 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді:
(вступна та резолютивна частина)
21 квітня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Романчук О.М.
Коваля М.П.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу сільського фермерського господарства «Меліса» на постанову Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільського фермерського господарства «Меліса» про стягнення 3875 грн. 80 коп.,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У задоволенні апеляційної скаргисільського фермерського господарства «Меліса» відмовити, а постановуГосподарського суду Черкаської області від 05 лютого 2008 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Т.І. Горбань
судді: О.М. Романчук
М.П. Коваль