28 квітня 2009 року місто Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Бараненка І.І.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Коваля М.П.,
при секретарі судового засідання - Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2005 року в адміністративній справі №25/315 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» (надалі - Позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (надалі - Відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
У серпні 2005 року Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій, посилаючись на ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», інші норми права, просиловизнати недійсним податкове повідомлення-рішення №882/23-4/0 від 10.08.2005р.
Постановою Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2005 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції п.п.6.2.2. п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», порушення п.2 ст.162 КАС України та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2005 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, пояснення представників сторін та, перевіривши доводи апеляції та заперечень на неї наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було проведено перевірку Позивача з питання достовірності заявленого до відшкодування ПДВ за січень - лютий 2005 року, за результатами якої складено акт №441/23-4/31570412 від 05.08.2005р. (надалі - Акт).
На підставі зазначеного Акту Відповідачем прийняте повідомлення-рішення №882/23-4/0 від 10.08.2005р. Згідно спірного повідомлення-рішення сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість зменшена на 7664143 грн., в т.ч. за січень 2005р. - на 4081796 грн., за лютий 2005р. на 3582347 грн.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Позивачем та ОАО «АК Транснефть» (Росія) був укладений договір №0005100 від 16.11.2004р. Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався надати контрагенту послуги з прийому та транспортуванню нафти по системі магістральних нафтопроводів по території України до пунктів призначення та забезпечити здачу нафти в таких пунктах в кількості, вказаній в маршрутному дорученні. В пункті 5 цього договору перелічені 17 маршрутів транспортування нафти по території України до її митних кордонів. Як з умов договору, так з наданих схем розташування вузлів обліку нафти і ультразвукових витратомірів ВАТ «Укртранснафта» встановлено, що нафта, транспортування якої здійснювалося за договором, не призначалася для споживання на митній території. Здача нафти здійснювалася з оформленням актів прийому-здачі в пунктах призначення за показниками лічильників (у разі подальшого транспортування за митним кордоном через нафтопроводи), по каліброваним резервуарам (у разі подальшого транспортування нафти на танкерах, порт «Южний»), по залізничним цистернам (у разі подальшого транспортування нафти залізницею, ЛПДС «Броди»).
Виконання умов договору підтверджується актами виконаних робіт б/н від 31.01.2005р. та б/н від 28.02.2005р. Сторонами договору підтверджено сплату вартості послуг та відображено у вказаних Актах.
З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Укртранснафта» та «International Port Servisez Limined» (Великобританія) був укладений договір №001/Р02 від 14.09.2001р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати Замовнику послуги з транспортування сирої нафти нафтопроводами на участках Великоцьк-Лисичанськ-Кременчук-Одеса та Головашівка-Кременчук-Одеса, які проходять по території України до здавальних пунктів №704, 490 згідно графікам, розпорядженням Замовника та маршрутним дорученням.
На підставі схем розташування вузлів обліку нафти і ультразвукових витратомірів ВАТ «Укртранснафта» вбачається, що нафта, транспортування якої здійснювалася за договором, не призначалася для споживання на митній території України.
Виконання умов Договору підтверджується актами виконаних робіт б/н від 31.01.2005р. та б/н від 28.02.2005р. Сторонами договору підтверджено сплату вартості послуг та відображено в зазначених Актах. Відповідачем нарахований ПДВ на вартість наданих послуг за договором №004/Р02 від 14.09.2001р. на обсяг послуг в січні 2005р. - 7491 205,95 грн., сума ПДВ складала 1498241,19 грн.; в лютому 2005 р. - 319621,40 грн. сума ПДВ склала 63924,28 грн.
Відповідно до п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла в січні-лютому 2005 року, поставка робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України оподатковується за нульовою ставкою.
Перелік операцій, зазначених в п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6 вищевказаного Закону не є вичерпним.
Відповідно до п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 зазначеного Закону, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ВАТ «Укртранснафта» надавало нерезидентам послуги з транспортування нафти по території України від пункту за територією України до пунктів за територією України або від пункту за територією України до пункту проведення митних процедур з випуску нафти з-під митного контролю на митну територію України. При цьому сама нафта є власністю нерезидента та знаходиться на території України під митним контролем, що підтверджується наданими вантажно-митними деклараціями, що знаходяться в матеріалах справи. В рамках укладених з ВАТ «Укртранснафта» договорів за державними регульованими тарифами нерезиденти шляхом перерахування валютних коштів здійснюють оплату отриманих послуг з переміщення нафти. При цьому вартість отриманих послуг нерезидентами включається до вартості нафти, відображається у власному обліку і фінансових результатах діяльності, яка здійснюється за межами митної території України.
Приймання нафти при переміщенні її через початкові пункти маршрутів здійснюється позивачем за межами митної території та державних кордонів України, що підтверджується актами прийому-передачі нафти, в яких зазначено пункти прийому-передачі нафти. При цьому відповідні вантажні митні декларації підтверджують, що переміщення нафти, яка належить нерезидентам, здійснюється під митним контролем з пунктів прийому передачі нафти за межами державного кордону України на нафтопереробні заводи на території України.
Оформлені належним чином вантажні митні декларації підтверджують виконання умов договорів та факти перетину митного кордону і цей факт засвідчений уповноваженим державним органом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про завищення бюджетного відшкодування позивачем у січні-лютому 2005 року є безпідставним.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає наведені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Господарський суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2005 року в адміністративній справі №25/315 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Головуючий підпис І.Бараненко
Судді: підпис Л.Бєлова
підпис М.Коваль
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 30 КВІТНЯ 2009 РОКУ