13 березня 2009 року
м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді-доповідача -
Димерлія О.О.
суддів -
Потапчука В.О., Бойка А.В
при секретарі -
Мішиєвій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління пенсійного фонду України в місті Нова Каховка на постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка про перерахунок пенсії,
05 жовтня 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду першої інстанції з вказаним адміністративним позовом.
Позивач зазначив, що він є інвалідом Чорнобильської АЕС (надалі - ЧАЕС) 2-ої групи по захворюванню, пов'язаному з роботою з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - 1-ої категорії, та по теперішній час перебував на обліку в управління пенсійного фонду України в м. Нова Каховка. Розмір його пенсії до цього часу становив 1386, 63 гривень, а, за переконанням позивача, має складати 3248, 00 гривень. З метою здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1. звернувся до управління Пенсійного фонду України. Оскільки 14 вересня 2007 року йому було відмовлено, позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати управління провести перерахунок пенсії та в подальшому сплачувати основну та додаткову пенсії відповідно до законодавства України.
06 листопада 2007 року постановою Новокаховського міського суду Херсонської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
23 листопада 2007 року управління пенсійного фонду звернулось з апеляційною скаргою на згадану постанову, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Апелянт просить скасувати постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2007 року та залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1. є пенсіонером та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області. Крім того позивач являється інвалідом ЧАЕС 2-ої групи по захворюванню, пов'язаному з роботою з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - 1-ої категорії. На момент звернення до суду позивач отримував пенсію у розмірі 1386 грн. 63 коп. У вересні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії з інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, проте відповідач в такому перерахунку відмовив.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, нараховувалась та сплачувалась позивачу в розмірі 14 грн. 93 коп. (75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії в 19 грн. 91 коп., встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату основної та додаткової пенсій виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не з розміру мінімальної пенсії за віком в 19 грн. 91 коп., встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону в редакції, що діяла до 01 січня 2008 року, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
На підставі ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до 01 січня 2008 року, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Із врахуванням наведених положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом, висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії в розмірі, не нижчому ніж 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком є вірним.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, таке право позивача гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру основної та додаткової пенсії позивачеві підлягають застосуванню ст. ст. 49, 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 названого Закону, згідно якої порядок обчислення пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, визначаючи такий порядок, може допускати звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Як зазначено вище, згідно наведеним нормам Закону, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому ніж 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. ст. 49, 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати державну пенсію та додаткову пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови відповідачем у перерахунку пенсії.
З приводу прохання управління Пенсійного фонду України залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду слід зауважити таке.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано жодних відомостей про те, на якій саме підставі позовна заява має бути залишена без розгляду, а також не надано доказів в обґрунтування цієї вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В разі, якщо особа не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.
Таким чином, обов'язок доказування та обґрунтування вимоги щодо залишення позовної заяви без розгляду покладений на управління Пенсійного фонду України, оскільки воно подало апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не звертався до суду з метою витребування доказів, а також не надав відомостей, якими саме доказами може бути підтверджена вимога щодо залишення позовної заяви без розгляду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка - залишити без задоволення.
Постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка про перерахунок пенсії - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді:
Справа №22а-2927/2008
Головуючий першої інстанції суддя - Непомняща Н.О.
Категорія П - 2.19.4
Доповідач суддя - Димерлій О.О.