12 грудня 2013 року м. Київ К/9991/41470/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011
у справі № 2а-8129/09/2/0170
за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський"
до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної
Республіки Крим
про визнання частково протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення, -
Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Приморський" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 позов задоволено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2008 відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський" з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень-травень 2007 року; за результатами перевірки складено Акт № 1586/15-2/31382340 від 05.06.2008.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених ним у наданих податкових деклараціях.
На підстав вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001331502/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 384 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 16986 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 8493,02 грн.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається платниками податків попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 року №679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-8129/09/2/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-8129/09/2/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко