"12" грудня 2013 р. м. Київ К/800/12864/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Волошин В.М.
за участю представників згідно журналу судового засідання від 12.12.2013 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012
у справі № 2а-0870/7530/11
за позовом Публічного акціонерного товариства „Запорізький завод
феросплавів"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі
за участі: Прокуратури Запорізької області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Публічне акціонерне товариство „Запорізький завод феросплавів" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (правонаступник - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів) про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0001360808 від 05.09.2011; № 0001350808 від 05.09.2011.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 1336886 грн. та розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року у сумі 9967752 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалось у квітні 2011 року та складено акт № 193/08-08/00186542 від 18.08.2011.
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0001360808 від 05.09.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1336886 грн.; № 0001350808 від 05.09.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 5286722 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Мінюсті України за № 197/18935 від 16.02.2011, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за травень 2011 року на суму 1336886 грн. та завищено заявлену за травень 2011 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 5286722 грн.
Позивачем в травні 2011 року було реалізовано феросплавної продукції на загальну суму 97678432, 09 грн. без податку на додану вартість, фактична собівартість виробництва якої дорівнює 137502915, 50 грн. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого товариством отримано збиток від реалізації основної продукції у сумі 39824483, 41 грн.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є у тому числі і операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (експорт).
Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно первинних документів та реєстрів податкових накладних, податковий кредит з податку на додану вартість у травні 2011 року сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальників товарів, робіт, послуг, позивачем сплачено суму податку на додану вартість, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Податковий кредит законно сформовано позивачем у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Згідно п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.
Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з поставки товарів позивач виходив з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки та відповідають рівню звичайних цін, оскільки протилежного відповідачем не доведено.
При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.
Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, - вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі № 2а-0870/7530/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі № 2а-0870/7530/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко