ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 грудня 2013 року № 826/18467/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Центр-Сітка"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 №0007712208 та №0007722208
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Центр-Сітка» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 №0007712208, №0007722208.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для їх скасування.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
19.12.2013 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про продовження вирішення справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Центр - Сітка» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2013 та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «Торгова Компанія «Старт», ТОВ «Незалежна експертно-промислова група», ПП «Інфініті ценр», ТОВ «Альбіон-2011», ТОВ «Будрай», за результатом якої складено акт від 22.10.2013 №1973/26-58-22-08-11/37174614 (далі - акт перевірки).
Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.19 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 821 045 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п .198.3, п. 198.6 ст. 198. п .201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 316 223 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013:
- №000772208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 231 567 грн. (за основним платежем 821 045 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 410 522 грн.),
- № 0007712208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 474 334,5 грн. (за основним платежем 316 223 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 158 111,5 грн.).
Як вбачається зі змісту акту перевірки, позапланову виїзну перевірку позивача проведено відповідно до постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 20.08.2013 винесеної в рамках кримінального провадження №42012000000000004, наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 02.10.2013 №592.
З матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження №42012000000000004 відкрито за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28-ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. з ст. 212 КК України.
Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.
З системного аналізу викладеного вбачається, що перевірку позивача проведено з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження у якому розслідується кримінальне правопорушення за фактом, а не стосовно посадових осіб ТОВ «Компанія Центр-Сітка», отже податкове законодавство не містить обов'язкової вимоги щодо отримання податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили по кримінальній справі в рамках якої призначено перевірку.
Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.06.2013 №154/2240/37354591 встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Інфініті Центр» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, отже фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Інфініті Центр» та контрагентами є фіктивними правочинами.
Також, відповідно до протоколу засновника та директора ПП «Інфініті Центр» громадянина ОСОБА_1 від 02.04.2013 стало відомо, що він зареєстрував ПП «Інфініті Центр» за пропозицією іншої особи, проте підписував всі документи, які були потрібні для ведення господарської діяльності товариства, яке займалось розмитненням автомобілів.
Крім того, актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.10.2012 №1547/2220/337511018 встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ТК «Смарт» та контрагентами є фіктивними право чинами.
Також, відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_2 останній повідомив, що він за винагороду надавав свої документи для реєстрації товариства, проте зміст документів не читав, адреса ТОВ «ТК «Смарт» йому невідома.
З акту перевірки вбачається, що актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 20.08.2012 №1188/2240/31608524 встановлено, що зустрічну звірку ТОВ «Незалежна експертно-промислова група» провести неможливо оскільки товариство не знаходиться за податковою адресою, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок, що операції ТОВ «Незалежна експертно-промислова група» контрагентів-покупців та контрагентів-постачальників не містять у суті своїй ділової мети та систематичного придбання та продажу товарів.
Крім того з акту перевірки вбачається, що актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від17.09.2012 №1363/2240/37730190 встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Альбіон 2011» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, отже фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Альбіон 2011» та контрагентами є фіктивними правочинами.
Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат і враховуватись при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.
Отже, при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торгова Компанія «Старт», ТОВ «Незалежна експертно-промислова група», ПП «Інфініті ценр», ТОВ «Альбіон-2011», ТОВ «Будрай».
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «Інфінінті Центр» укладено договір поставки від 30.07.2012 №181/2-ЦФ. В ході виконання умов вказаного договору сторонами складено та підписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. На підтвердження оплати товару відповідно до умов спірного договору позивачем надано копії банківських виписок.
Крім того, між позивачем та ТОВ «ТК «Старт» укладено договір поставки від 26.06.2012 №152/1-ЦФ, в ході виконання якого сторонами підписано видаткові та податкові накладені, копії яких долучено до матеріалів справи. На підтвердження оплати товару відповідно до умов спірного договору позивачем надано копії банківських виписок.
Також, між позивачем та ТОВ «Незалежно-промислова група» укладено договір поставки від 14.05.2011 №1122/1-ЦФ, в ході виконання якого сторонами підписано видаткові та податкові накладені, копії яких долучено до матеріалів справи. На підтвердження оплати товару відповідно до умов спірного договору позивачем надано копію банківських виписок.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Альбіон 2011» укладено договір поставки від 30.12.2011 №278-ЦФ, в ході виконання якого сторонами підписано видаткові та податкові накладені, копії яких долучено до матеріалів справи. На підтвердження оплати товару відповідно до умов спірного договору позивачем надано копії банківських виписок.
Зі змісту спірних договорів, які є ідентичними за змістом, вбачається, що здача-приймання товару проводиться по кількості та якості згідно інструкціям П-6, П-7 на об'єкті покупця.
Відповідно до «Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству» (далі Інструкція №П-7) по результатам приемки продукции по качеству и комплектности с участием представителей, указанных в пп. 19 и 20 настоящей Инструкции, составляется акт о фактическом качестве и комплектности полученной продукции (п. 29 Інструкції П-7).
Суд звертає увагу, що позивачем не надано копії вказаних актів, наявність яких є необхідною умовою виконання спірних договорів. Також, позивачем не надано копії довіреностей на отримання товару.
На підтвердження реального виконання умов спірних договорів та використання придбаного ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем надано суду копії договорів поставки ТМЦ контрагентам-покупцям, копії видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання та передачу товару.
Проте, судом встановлено, що відповідно до наданих позивачем документів ним продано контрагентам-покупцям ТМЦ у кількості, що значно перевищує кількість придбаних ТМЦ відповідно до спірних договорів. При цьому ймовірно придбані та продані ТМЦ не є індивідуально-визначеними товарами, що не дає можливість ідентифікувати, що саме придбані відповідно до спірних договорів ТМЦ були продані контрагентам-покупцям. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем договори з контрагентами-покупцями не є належним доказом реального виконання спірних договорів.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано суду копій довіреностей на отримання товару та актів, наявність яких є необхідною умовою виконання спірних договорів, відповідно до умов таких договорів, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів фактичного здійснення господарської операції з вказаними вище контрагентами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Підпунктом 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів виконання умов спірних договорів, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.19 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 821 045 грн. на думку суду є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, а відтак прийняте на його підставі податкове повідомлення рішення від 13.11.2013 №0007722208 є правомірним та не підлягає скасуванню.
За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку прибуток за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п .198.3, п. 198.6 ст. 198. п .201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на додану вартість і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, а відтак вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2013 №0007712208 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Торгова Компанія «Старт», ТОВ «Незалежна експертно-промислова група», ПП «Інфініті ценр», ТОВ «Альбіон-2011», ТОВ «Будрай», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Центр-Сітка " не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда