25 листопада 2013 року м. Київ К/9991/41528/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 р.
у справі №2-а-640/11/2070
за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «ТВІН-ДРУК»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові,
за участю третьої особи - Державної податкової інспекції у Орджонікіджевському районі м. Харкова,
про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 р., частково задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «ТВІН-ДРУК» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - відповідач). Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010 р. №0000160844/0. У задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.12.2010 р. №0000160844/0 відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.
Представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати позивачем до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання по декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року та за травень 2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 15.12.2010 р. №4553/44-016/23454034, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а - саме своєчасно не сплачено узгоджену суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за квітень 2010 року від 19.05.2010 р. №9001802457 у розмірі 126 537,00 грн. та за травень 2010 року від 18.06.2010 р. №9002181177 у розмірі 154 322,00 грн. На підставі пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 280 859,00 грн. до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 140 429,52 грн. (податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010 р. №0000160844/0).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно податкової декларації за квітень 2010 року від 19.05.2010 р. №9001802457, позивачем по рядку 18.1 задекларовано податок на додану вартість до сплати в бюджет у розмірі 126 537, 00 грн., яка сплачена до бюджету платіжними дорученнями від 31.05.2010 р. №365 на суму 68 600, 00 грн., від 31.05.2010 р. №366 у сумі 25 000, 00 грн., від 31.06.2010 р. №367 на суму 32 940, 00 грн.
Також, згідно податкової декларації за травень 2010 року від 18.06.2010 р. №9002181177, позивачем по рядку 18.1 задекларовано податок на додану вартість до сплати в бюджет у розмірі 154 322, 00 грн., яка сплачена до бюджету платіжними дорученнями від 30.06.2010 р. №457 на суму 108 325, 00 грн., від 30.06.2010 р. №458 на суму 46 000, 00 грн.
Позивачем 30.09.2010 р., 29.10.2010 р. та 30.11.2010 р. були здійснені наступні платежі: від 30.09.2010 р. №716 - податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 106 003, 00 грн.; від 29.10.2010 р. №805 - податок на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 100 000, 00 грн.; від 29.10.2010 р. №810 - податок на додану вартість у розмірі 49 000, 00 грн.; від 29.10.2010 р. №813 - податок на додану вартість у розмірі 11 119, 00 грн.; від 30.11.2010 р. №855 - податок на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 96, 00 грн.
Як підтверджується актом перевірки та копіями облікових карток платника податку позивача, вказані суми платежів були зараховані відповідачем на погашення недоїмки за квітень-травень 2010 року, що підтверджується актом перевірки станом на 31.12.2010 р. та станом на 05.04.2011 р.
За даними перевірки, кількість днів затримки по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року від 19.05.2010 р. №9001802457 складає 122 календарні дні щодо суми податкових зобов'язань у розмірі 88 238, 42 та 151 календарний день щодо суми податкових зобов'язань у розмірі 38 298, 58 грн.; кількість днів затримки по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року від 18.06.2010 р. №9002181177 складає 121 календарний день щодо суми у розмірі 116 126, 45 грн. та 153 календарний день щодо суми у розмірі 38 195, 55 грн.
Таким чином, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стала несвоєчасна, на думку контролюючого органу, сплата підприємством сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань.
Зазначений факт пов'язаний із тим, що у суми, сплачені позивачем, зараховувалися в обліковій картці платника податків у рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.
Так, відповідач вказує на наявність права у податкової інспекції самостійно встановлювати черговість погашення податкових зобов'язань платника податків, а саме - направлення суми спрямованої платником податків на погашення поточного податкового зобов'язання, при веденні оперативного обліку платежів цього платника, на погашення податкового боргу за інший податковий період з того ж самого податку у порядку календарної черговості його виникнення.
Позивач не погоджуючись з висновками контролюючого органу, заперечив факт погашення податкових зобов'язань у порядку, відображеному в акті перевірки, оскільки вважає, що платіжні доручення про сплату поточних податкових зобов'язань відповідач був зобов'язаний зараховувати у погашення зобов'язань зазаначених платником у графі «призначення платежу»
Так, нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.
Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.
Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.
Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.
Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.
Відтак, своєчасна оплата позивачем поточних податкових зобов'язань свідчить на користь висновку про дотримання позивачем законодавчих вимог та безпідставності застосування штрафних санкцій контролюючим органом.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 р. у справі №2-а-640/11/2070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
СуддіЛанченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.