30 вересня 2013 року м. Київ К/9991/59274/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.04.2012 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012 р.
у справі №2а-2894/12/0170/26
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби
про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі - позивач) звернулось з позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення від 12.03.2012 р. № 0000012203, стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 13.07.2010 р. виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 440112 та довідкою АБ № 051583 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взятий на облік платника податків 18.07.1990 р., про що свідчить відповідна довідка від 08.11.2010 р. № 895.
Позивач є платником податку на додану вартість, про що 01.08.2001 р. податковим органом видано Свідоцтво № 00438442 серії НБ № 090957.
Представниками податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань взаємовідносин з платником податків ТОВ «Хімресурси» за період з 01.05.2011 р. по 31.07.2011 р., про що складено акт перевірки від 28.02.2011 р. № 518/23-4/14309008.
У ході проведеної перевірки було встановлено:
- порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що полягали у завищенні позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ (рядок 18 Декларації) за травень 2011 року на суму 4833 грн., за липень 2011 року на суму 180 грн.;
- ст. 626, ч. 1 ст. 628, 629, ст. 655, ст.656, ст. 658, ст. 662, ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже згідно ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди позивача із зазначеним підприємством є нікчемними.
На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 р. №0000012203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5013 грн., у тому числі за липень 2011 року на 4833,00 грн. та за серпень 2011 року на 180,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2011 р. між ТОВ «Хімресурси» (продавець) та позивачем (покупець) укладений Договір № 149/11-085, предметом якого є постачання товару за маркою, кількістю та ціні на підставі специфікацій, узгоджених у кожному конкретному випадку.
Фактичне здійснення вказаних операцій підтверджується податковою накладною від 10.05.2011 р. № 5 на загальну суму з ПДВ 28 998,00 грн.; платіжним дорученням від 10.05.2011 р. №411584 на суму 28998,00 грн.; прибутковим ордером №110962/103; рахунком - фактурою від 26.04.2011 р. №156; видатковою накладною від 16.05.2011 р. №128; податковою накладною від 15.07.2011 р. №19 на загальну суму з ПДВ 1080,00 грн.; платіжним дорученням від 15.07.2011 р. № 412287 на суму 1080,00 грн.; прибутковим ордером № з111372/103; рахунком-фактурою від 07.07.2011 р. № 325; видатковою накладною від 21.07.2011 р. № 220; вантажною декларацією № ХА-6696096 товарно-транспортною накладною від 21.07.2011 р.
У той же час, відповідач у ході проведеної перевірки дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 5013,00 грн. по накладним, виписаним ТОВ «Хімресурси», зокрема, вказує на той факт, що зазначені у таких накладних операції мають ознаки нікчемного правочину.
Так, доводи податкового органу ґрунтуються на тих фактах, що вказане підприємство не має власних офісних, виробничих приміщень, згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ «Хімресурси» та податковим кредитом позивача. Крім того, податковий орган зазначає про відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування товару, тощо.
Так, відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит.
Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Крім того, контролюючим органом не доведено невідповідності виданих позивачу податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам ПК України, відтак формування позивачем податкового кредиту на підставі таких накладних правомірно визнано судовими інстанціями обґрунтованим.
Зважаючи на викладене, а також встановлені фактичні обставини справи, судова колегія погоджується із висновками попередніх судових інстанції при визначенні того, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від контрагента ТОВ «Хімресурси».
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи зі змісту наведеної процесуальної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.04.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012 р. у справі №2а-2894/12/0170/26 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.