АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-ц/796/15928/13 Головуючий у 1-й інстанції: Колесник О.М.
Доповідач: Волошина В.М.
10 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Круглик В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представник ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Северинівка», третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди та суми франшизи.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ВАТ HACK"OPАНТА", TOB "Северинівна", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди та суми франшизи.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року позовну заяву ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Северинівка», третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди та суми франшизи, визнано неподаною та повернуто позивачеві з підстав невиконання вимог закону, визначених ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції представник позивача подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_3, як споживач фінансових послуг страхової компанії, повинен сплачувати судовий збір за подання позову про стягнення страхового відшкодування, суми франшизи та моральної шкоди.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у встановлений строк невиконані вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК.
Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПКабо не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій зазначає конкретні підстави залишення заяви без руху і надає строк для усунення недоліків, тривалість протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Частиною 2 статті 121 ЦПК України передбачено, зокрема, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119і 120 цього Кодексу, оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 25 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху з підстав не зазначення у позові ціни позову та несплати судового збору згідно Закону України « Про судовий збір».
Копію ухвали про усунення недоліків представник позивача одержала 30 вересня 2013 року (а.с.12), недоліки скарги протягом п'яти днів з дня отримання ухвали не виконала, посилаючись у письмовій заяві на те, що позивач, як споживач послуг звільнений від сплати судового збору.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_3 з підстав невиконання вимог закону, визначених в ухвалі про залишення заяви без руху є обґрунтованим та законним.
Доводи представника позивача про те, що позивач, як споживач фінансових послуг страхової компанії не повинен сплачувати судовий збір за подання позову про стягнення страхового відшкодування, суми франшизи та моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, які не підпадають під предмет Закону України «Про захист прав споживачів» та Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Крім того, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору страхування.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представник ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: