справа №22-ц/796/16392/2013 головуючий у 1-й інстанції: Кривов'яз А.П.
18 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Охневській Т.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічнеого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року,
У лютому 2013 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 січня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів у році, з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки. Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 25741 грн. 77 коп., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування позову зазначав, що Умови надання банківських послуг за свою природою є локальним нормативним актом банку, тобто не мають юридичної сили та не є обов'язковими для сторін договору. На його думку, для того, щоб вказані умови стали джерелом правового регулювання правовідносин між банком та відповідачем та обов'язковими для сторін, вони мають бути вписані у кредитному договорі. Вважає, що умови кредитного договору є непрозорими та викладені в Умовах і Правилах банківської діяльності з метою введення клієнта в оману, що суперечить положенням ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 25741 грн. 77 коп., а також судовий збір у розмірі 257 грн. 42 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом зі спливом строку позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 21 квітня 2009 року, тобто після закінчення терміну дії кредитного договору; судом безпідставно було відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скарги з наведених в ній підстав.
Представник ПАТ КБ "Приватбанк" - Саповський О.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 18 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки (01.01.2011).
Банк свої зобов'язання за договором виконав належним чином, відкрив картковий рахунок відповідачу в гривнях і здійснював його обслуговування згідно з договором.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у результаті чого внаслідок користування картковим рахунком у відповідача виникла прострочена заборгованість по наданому кредиту у розмірі 25741 грн. 77 коп., яка складається: заборгованість за кредитом - 7983 грн. 08 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом -14237 грн. 38 коп., заборгованість по комісії - 1819 грн. 32 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн. та штраф (процентна складова) - 1201 грн. 99 коп.
За положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.
Пунктом 6.4 Умов передбачено, що у випадку незгоди зі змінами правил та/або тарифів банку, позичальник зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком (у випадку, якщо вона є), в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово проінформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання.
Таке свідчить про те, що сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.
Таким чином, на підставі умов кредитного договору, строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії карти.
Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору, 18 січня 2008 року, ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідач не надав банку письмової заяви про закриття карткового рахунку.
Тобто, строк дії картки, у тому числі і строк дії кредитного договору, пролонгувався з кожним роком і діяв до 18 січня 2013 року.
За таких обставин суд першої інстанції у повному обсязі встановив обставини справи, належним чином оцінив надані докази та дійшов вірного висновку про задоволення позову ПАТ КБ "Приватбанк".
Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору недійсним також є правильним.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей ніж ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Як убачається зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 18 січня 2008 року, ОСОБА_1 своїм підписом у заяві на отримання кредиту підтвердив те, що він ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Також він підтвердив факт отримання ним повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцезнаходження.
Оскільки ОСОБА_1 не доведено факту включення до укладеного між ним та банком кредитного договору умов, які є несправедливими та такими, що вводять споживача в оману, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволення його зустрічних позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду в цій частині також не спростовують.
Ураховуючи викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: О.В. Шахова
Л.Д.Поливач