справа № 22-ц/796/16314/2013 головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М.
24 грудня 2013 року суддя Апеляційного суду м. Києва Головачов Я.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_1, про стягнення боргу за договором позики та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 220400 грн., а також судовий збір у розмірі 2204 грн. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 відмовлено.
На зазначене рішення ОСОБА_1 5 листопада 2013 року подала апеляційну скаргу.
Заявниця подала апеляційну скаргу з пропуском строку, установленого ч. 2 ст. 294 ЦПК України, проте у поданій апеляційній скарзі нею порушено клопотання про поновлення цього строку з посиланням на поважність причин його пропуску. Такими поважними причинами заявниця вважала те, що зі змісту оскаржуваного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року вона вважала, що договір позики не створює обов'язку для другого з подружжя, тобто для неї, а тому протягом встановленого строку не подавала апеляційну скаргу. Однак, зі змісту іншого рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного боргу подружжя вона дізналася, що вищезазначене твердження є неправомірним, оскільки з неї було стягнуто половину боргу за договором позики.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 був присутнім в судовому засіданні в день ухвалення судового рішення (а. с. 88-89); 13 липня 2012 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подавав заяву про видачу копії інформації з носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу (а. с. 95); 19 липня 2012 року ним же було отримано копію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року (а. с. 97).
Ураховуючи викладене, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2013 року наведені заявником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними та відповідно до вимог ч. 3 ст. 297 ЦПК України рекомендовано навести інші підстави для поновлення строку, надавши відповідні докази.
У повторно поданій заяві ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що на її утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей, які постійно хворіли, на підтвердження вказаних обставин надає копії довідок та медичної картки.
Однак, наведені заявником у повторно поданій заяві підстави для поновлення пропущеного процесуального строку з урахуванням вищенаведеного не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі Преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Можливість продовження строків передбачена, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Поновлення строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 297 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. 297 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_1, про стягнення боргу за договором позики та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.
Копію ухвали разом із доданими до апеляційної скарги матеріалами направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Суддя: Я.В. Головачов