03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №2604/14459/12
№ апеляційного провадження:22-ц/796/11463/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
27 листопада 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Барановської Л.В., Качана В.Я. при секретарі Мікітчак А.Л.
за участю: представника позивача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу та, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути борг за договором позики з урахуванням офіційного курсу інфляції в сумі 880 590,22 грн. та три відсотки річних у розмірі 81 619,41 грн. Зазначає, що 10.07.2009 року він позичив відповідачу кошти в сумі 92 000 дол. США. При отриманні коштів ОСОБА_4 власноручно написав боргову розписку від 10 липня 2009 року про повернення коштів до 16 липня 2009 року, проте відмовляється повертати борг, посилаючись на відсутність вільних коштів.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2013 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики в сумі 735 356 грн., три відсотки річних у розмірі 81 619,41 грн. та судовий збір у сумі 3 219 грн.; в решті заявлених позовних вимог відмолено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати, допитати в якості свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, призначити комплексну лінгвістично -автотоварознавчу та хімічну експертизу. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що борг не визнає, у позивача ніяких коштів не займав, а розписку написано в липні 2010 року під впливом насильства з боку брата позивача та громадянина ОСОБА_8, а також інших невідомих йому осіб.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується зворотною розпискою, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 ст.1050 ЦК України передбачає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме розписки (а.с.3), ОСОБА_5 позичив ОСОБА_4 92 000 дол. США. строком до 16.07.2009 року.
ОСОБА_4 Самед огли не повернув кошти у передбачений в розписці строк, копії вироку по кримінальній справі № 04-24480, на яку посилається апелянт, у даній справі немає, а тому суд обґрунтовано стягнув з нього на користь позивача борг у сумі 92 000 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31.05.2013 року становить 735 356 грн..
Зазначене грошове зобов'язання вважається простроченим з 17.07.2009 року, а тому час прострочення за договором позики складає 1384 дні (з 17.07.2009 року по 30.04.2013 року). З урахуванням відповідних розрахунків та уточнених заявлених вимог, суд прийшов до вірного висновку про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 81 619,41 грн..
У апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що грошових коштів від ОСОБА_5 він не отримував, а розписку написав під впливом психічного тиску. Проте, всупереч положення ст. 60 ЦПК України, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх посилань він суду не надав.
Натомість ніяких претензій та вимог, щодо недійсності розписки ОСОБА_4 не пред'являв.
Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка. Підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-