АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Ященка М.А.,
суддів - Журавля О.О., Тютюн Т.М.
секретаря - Мартиненка О.В.,
за участю прокурорів - Гуменюк Л.М., Мінакової Г.О.,
Карпука Ю.А.,
потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника потерпілої - ОСОБА_4,
захисника - ОСОБА_5,
засудженого - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року, -
Цим вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, -
засуджений за ст. 118 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Судом вирішено питання про судові витрати та речові докази по справі. Цивільні позови потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, та потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без задоволення. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнено з ОСОБА_6 на користь кожної з них по 30 000,00 грн.
Згідно з вироком суду, 12 червня 2012 року, близько 18-00 год., між потерпілим ОСОБА_8 та його пасинком, засудженим ОСОБА_6, за місцем їх мешкання в квартирі АДРЕСА_2, виникла сварка з приводу того, що останній, працюючи лісником в КП «Святошинське лісове господарство» та отримуючи заробітну плату, не надавав частину грошей на побутові витрати сім'ї, а витрачав їх на власні потреби, останнього разу - на придбання мобільних телефонів. Після зазначеного конфлікту ОСОБА_6 поїхав до м. Києва у власних справах, де вжив спиртне, а потім повернувся до місця мешкання 13 червня 2012 року, близько 02-00 год.
Того ж дня, близько 02-30 год., ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі де проживав, вийшов із своєї кімнати на вулицю, слідом за ним вийшов ОСОБА_8, котрий також перебував у стані алкогольного сп'яніння, після чого між ними стався словесний конфлікт з вказаного вище приводу, під час якого ОСОБА_8 намагався ногами та руками завдати тілесних ушкоджень ОСОБА_6, однак останній почав ухилятись від ударів, відходячи від будинку далі до лісу та побачив у ОСОБА_8 ніж, котрий той переклав з лівої руки в праву. Не усвідомлюючи, і у вказаній обстановці не маючи можливості усвідомити помилковості свого припущення, ОСОБА_6, вважаючи, що ОСОБА_8 намагається ножем завдати йому удару, на узбіччі дороги, перед подвір'ям свого будинку, знайшов металеву трубу і, перебуваючи в обстановці уявної оборони, перевищуючи межі захисту, наніс нею три удари по голові і обличчю потерпілого, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, а саме крововиливи, забійні рани, переломи кісток черепа, від яких той помер на місці вчинення злочину.
Оцінивши в сукупності здобуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії ОСОБА_6, під час досудового слідства, були невірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, і перекваліфікував дії останнього на ст. 118 КК України, тобто умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
В поданих апеляціях та доповненнях до них:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду щодо ОСОБА_6 за ст. 118 КК України скасувати, постановити новий вирок, яким визнати останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 9 років. Як зазначає апелянт, суд першої інстанції невірно оцінив зібрані у справі докази, та необґрунтовано прийняв рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України, оскільки його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Зокрема, вина засудженого у вчиненні умисного вбивства підтверджується показаннями самого ОСОБА_6, свідків, протоколами відтворення обстановки і обставин події та огляду місця події, висновком імунологічної експертизи, а висновки суду про те, що засуджений вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони є помилковими і не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи, так як свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, котрі перебували на місці події після вчинення злочину, не виявили ножа. Натомість, ніж був підкладений згодом невстановленою слідством особою, з метою створення штучних доказів на підтвердження показань ОСОБА_6 На думку прокурора необхідно критично відноситись до показань свідка ОСОБА_10 з приводу того, що знайдений ніж схожий на той, що був у них вдома, та який потерпілий носив в рюкзаку, навіть з урахуванням установленого факту про те, що останній хоч і тримав ніж в руці, але активних дій, спрямованих на нанесення ним тілесних ушкоджень засудженому, не вчиняв;
- потерпіла ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати як незаконний, постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального права, такий що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 12 років, а її цивільний позов задовольнити повністю. Як зазначає апелянтка, показання засудженого про те, що потерпілий погрожував йому ножем і він, в умовах самозахисту, наніс йому смертельні удари в область голови нічим не підтверджені, з урахуванням того, що в результаті злочину у потерпілого практично розтрощено черепну коробку, внаслідок чого той помер на місці злочину, без шансів вижити, а також того, що на знайденому на місці злочину ножі, згідно висновку експертизи, відсутні відбитки пальців рук потерпілого. ОСОБА_6, у якого не виявлено будь-яких ушкоджень в результаті сварки, не зміг відповісти на запитання, чи мав він реальну можливість уникнути конфлікту і чому він цього не зробив. З урахуванням наведеного, суд безпідставно перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, незважаючи на те, що прокурор з клопотанням про це до суду не звертався. Судом не враховано, що у вчиненому злочині ОСОБА_6 вину не визнав та не розкаявся, не намагався відшкодувати завдані потерпілій збитки, позбавивши життя її сина, який допомагав їй та виховував засудженого з 5-річного віку.
В запереченні на подані апеляції захисник засудженого ОСОБА_5 вважає вирок суду щодо ОСОБА_6 законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, апеляції прокурора та потерпілої - без задоволення, як необґрунтовані. Зазначає, що порушень норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи допущено не було, судом правильно здійснено перекваліфікацію дій засудженого з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України, з достатньою повнотою з'ясовані дані про особу засудженого, ступінь тяжкості та наслідки вчиненого ним злочину.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який частково підтримав апеляції подані прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і потерпілою ОСОБА_2 та просив вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, представника потерпілої ОСОБА_4 та потерпілих, які змінили свою позицію та просили вирок скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування, захисника та засудженого, котрі заперечували проти апеляцій прокурора та потерпілої і вважали за необхідне залишити вирок без змін, а подані апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, провівши часткове судове слідство, судові дебати та надавши засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілої підлягають задоволенню частково, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року необхідно скасувати з поверненням справи прокурору м. Києва на додаткове розслідування, з таких підстав.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 374 КПК України 1960 року, апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування прокурору, коли при апеляційному розгляді встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Як встановлено колегією суддів, під час досудового слідства по даній справі допущено саме таку, передбачену зазначеним вище кримінально-процесуальним законом, неповноту досудового слідства, яка не була виявлена судом першої інстанції через неналежне виконання вимог ст. 64 КПК України 1960 року про те, що при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви останнього.
Згідно з формулюванням пред'явленого ОСОБА_6 органом досудового слідства обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України, останньому інкриміновано, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_8, на узбіччі дороги перед подвір'ям свого будинку, знайшов металеву трубу, підійшов до ОСОБА_8 і наніс останньому вказаною металевою трубою три удари по голові і обличчю та один удар по тулубу, достовірно знаючи, що спричинення ударів в область голови є небезпечним для життя і може спричинити смерть потерпілому. Після нанесення ударів ОСОБА_6 перетягнув тіло ОСОБА_8 на дорогу, де останній і помер (т. 2, а.с. 186).
У мотивувальній частині вироку, що містить формулювання обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину яке визнано доведеним, суд тільки у короткій та спрощеній формі зазначив, що засуджений, не усвідомлюючи, і в тій обстановці, що склалася, не маючи змоги усвідомлювати помилковості свого припущення, вважаючи, що ОСОБА_8 намагається ножем завдати йому удару, на узбіччі дороги, перед подвір'ям свого будинку, знайшов металеву трубу і перебуваючи в обстановці уявної оборони, перевищуючи межі захисту, наніс нею три удари по голові і обличчю останнього, від яких той помер на місці скоєння злочину.
При цьому, як на докази встановлених ними фактичних обставин справи, орган досудового слідства, а потім і суд, посилались, в тому числі, на показання самого ОСОБА_6, протокол відтворення обстановки та обставин події злочину з його участю, висновки проведених по справі судово-медичних експертиз та речовий доказ - трубу, яка визнана знаряддям вчинення злочину.
Однак, ні орган досудового слідства, ні суд не виявили та не усунули істотних суперечностей в тих доказах, на підставі яких ОСОБА_6 було пред'явлене обвинувачення та сформульоване обвинувачення, яке визнане судом доведеним.
Так, згідно висновку експерта № 95/2674 від 31 липня 2012 року, характер і локалізація ушкоджень в області голови трупа ОСОБА_8 свідчить про те, що вони спричинені тупим предметом з обмеженою контактною поверхнею. Місцем прикладення травмуючої сили на трупі є права потилична частина голови (одноразова дія тупого предмета в напрямку ззаду наперед) і ліва половина лицевої частини голови (одноразова дія тупого предмета в напрямку спереду назад в підборідну область, одноразова дія тупого предмета на ліву щічну область в напрямку спереду назад). Дані тілесні ушкодження могли утворитись при ударах в область голови дерев'яною палкою (т. 2, а.с. 14-15).
В той же час, відповідно до акту судово-медичного дослідження № 141-МК від 10 липня 2012 року, при дослідженні двох клаптів шкіри з голови трупа ОСОБА_8 було встановлено, що наявні там рани утворені від дії предмету з прямолінійним ребром та в них відсутні сліди металізації (т. 2, а.с. 24).
Під час досудового слідства та при розгляді справи в суді першої інстанції не було усунуто суперечностей між зазначеними вище даними судово-медичних експертних досліджень щодо характерних ознак предмета, яким були заподіяні тілесні ушкодження потерпілому, в одному випадку - тупий предмет, яким може бути дерев'яна палка, в іншому - предмет з прямолінійним ребром. Більше того, було зроблено висновок, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 були спричинені металевою трубою, яка визнана речовим доказом по справі, при цьому не було проведено впізнання цієї труби ОСОБА_6 та перед експертами не ставилось питання про можливість заподіяння нею виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень. Також, фактично лише зі слів засудженого було встановлено, як під час досудового слідства, так і в суді, механізм нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, згідно якого всі три удари металевою трубою були нанесені ОСОБА_6 в область голови потерпілого, коли вони знаходилися в вертикальному положенні, обличчям один до одного.
Будучи допитаним в суді апеляційної інстанції, засуджений ОСОБА_6 не зміг пояснити, яким чином, знаходячись у вертикальному положенні обличчям до потерпілого, який також знаходився у вертикальному положенні обличчям до нього та тримав у руках ніж, що засуджений сприймав як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, він підняв з землі металеву трубу, якою, один за одним, наніс три удари по голові потерпілого, спочатку в праву потиличну частина голови, а потім в ліву половину лицевої частини голови, чи навпаки.
Допитаний в суді апеляційної інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_13 показав, що з наданих на дослідження матеріалів не можна було зробити висновок, що удари потерпілому завдавались металевим предметом. При цьому удари в область щік та підборіддя могли бути завдані у випадку, коли потерпілий знаходився у близькому до горизонтального положенні, або коли перебував у вертикальному положенні, будучи звернутим обличчям до травмуючого предмета. Ушкодження в потиличній частині голови потерпілий міг отримати у випадку, коли б знаходився у вертикальному положенні, будучи повернутим спиною до того, хто наносив удари, або знаходячись обличчям до особи, яка наносила удари, в положенні зігнувшись до половини зросту, або навприсядки. Також 2-й та 3-й удари потерпілому могли бути завдані, коли той перебував у стані падіння після першого удару.
Допитаний в суді апеляційної інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_14 пояснив, що малоймовірно, щоб досліджені ним рани могли бути спричинені металевою трубою, яка є речовим доказом у справі.
Згідно висновків проведеної за ухвалою колегії суддів додаткової судово-медичної криміналістичної експертизи № 240-МК від 28 листопада 2013 року, при медико-криміналістичному дослідженні наданого відрізка металевої труби визначено, що досліджені рани на голові трупа ОСОБА_8 не могли бути нею спричинені (т.4, а.с. 2-16).
Крім цього, під час досудового слідства не надана будь-яка оцінка даним висновку експерта № 231 від 23 липня 2012 року, згідно якого в будинку лісника де проживали засуджений та потерпілий, виявлені сліди крові, яка може походити від потерпілого ОСОБА_8, або утворитися за рахунок змішування крові ОСОБА_8 та ОСОБА_6.(т. 2, а.с. 69-72).
Таким чином, по даній справі під час досудового слідства достовірно не встановлено спосіб, знаряддя злочину, тобто допущено таку неповноту, яка не дає можливості правильно кваліфікувати дії винного та не може бути усунена в судовому засіданні, так як виявлені під час апеляційного розгляду фактичні обставини потребують проведення додаткових, не лише слідчих, а і оперативно-розшукових дій з послідуючим пред'явленням конкретного обвинувачення, з дотриманням вимог законодавства України, яке гарантує право обвинуваченого на захист.
Виходячи з викладеного,вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 рокущодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а справа - поверненню прокурору м. Києва для організації проведення додаткового розслідування, під час якого необхідно:
- відповідно до вимог КПК України забезпечити проведення у даному кримінальному провадженні необхідних слідчих (розшукових) дій направлених на встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, в тому числі виявлення знаряддя заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, пошук додаткових свідків із числа сусідів та інших осіб, перевірку версії ОСОБА_6 з приводу нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому, причин виявлення в будинку лісника, де проживали засуджений та потерпілий, слідів крові, яка може походити від потерпілого ОСОБА_8, або утворитися за рахунок змішування крові ОСОБА_8 та ОСОБА_6;
- шляхом допиту експертів, при необхідності - призначення додаткової чи комісійної судово-медичної експертизи встановити обставини отримання всіх виявлених на тілі ОСОБА_8, тілесних ушкоджень та відповідність показань ОСОБА_6, щодо механізму їх заподіяння, локалізації і характеру цих тілесних ушкоджень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 рокущодо ОСОБА_6 - скасувати, а кримінальну справу щодо ньогоза ч. 1 ст. 115 КК України повернути прокурору м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити без зміни - тримання під вартою.
Судді:
_______________ _______________ _______________
М.А. Ященко О.О. Журавель Т.М. Тютюн
Справа № 11/796/1749/2013
Категорія: ст. 118 КК України
Головуючий у суді першої інстанції - Скорін А.В.
Доповідач - Ященко М.А.