1[1]
16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді Боголюбської Л.Б.,
суддів Дзюбіна В.В., Осіпової Л.О.,
за участю прокурора Ємця А.А.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2013 року, а також за апеляцією захисника ОСОБА_3, яка діяла в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2013 року -
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджений за ч.5 ст. 191 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на строк 3 роки.
На цей вирок прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисником засудженого були подані апеляції.
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2013 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, було визнано такою, що не підлягає розгляду, оскільки апелянтом не були усунуті недоліки, про які головуючий зазначав у постанові від 18 червня 2013 року, якою апеляція прокурора була залишена без руху.
В своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2013 року про визнання апеляції прокурора такою, що не підлягає розгляду - скасувати, а апеляцію визнати такою, що підлягає розгляду, посилаючись на те, що ним виконані всі вимоги, передбачені ст. 350 КПК України в редакції 1960 року, а тому вказана постанова суду є необґрунтованою та підлягає скасування в зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону.
Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2013 року було визнано такою, що не підлягає розгляду, і апеляцію захисника ОСОБА_3, так як захисником не було усунуто недоліки, про які зазначалося в постанові головуючого від 12.06.2013 року.
Захисник ОСОБА_3 в своїй апеляції просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2013 року - скасувати, а її апеляцію визнати такою, що підлягає розгляду, посилаючись на те, що нею відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2013 року було виконано всі вимоги, передбачені ст. 350 КПК України в редакції 1960 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, але заперечував проти апеляції захисника, пояснення захисників, які заперечували проти апеляції прокурора та підтримали апеляцію захисника, вивчивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апелянтів, колегія суддів уважає, що обидві апеляції підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 350 КПК України визначено зміст апеляції та у ч.2 цієї статті зазначено про те, що при обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.
Зі змісту постанови головуючого у справі від 12 червня 2013 року убачається, що апеляція захисника ОСОБА_3 була залишена без руху через те, що захисником - адвокатом ОСОБА_3 в обґрунтуваннях апеляційної скарги не зазначено аркуші справи.
На виконання вказаної постанови захисником ОСОБА_3 19.07.2013 року було подано апеляцію, в якій, обґрунтовуючи необхідність скасування вироку, захисник послався на відповідні аркуші справи.
Проте, приймаючи 29.07.2013 року рішення про визнання апеляції захисника такою, що не підлягає розгляду, головуючий послався на те, що зазначені в постанові від 12 червня 2013 року недоліки, апелянтом не усунуті.
Такий висновок головуючого суперечить змісту апеляції, поданої захисником на виконання постанови судді від 12.06.2013 року.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що постанова судді від 29 липня 2013 року є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Апеляцію захисника ОСОБА_3 слід визнати такою, що підлягає розгляду, оскільки головуючим не вказано інших підстав, з яких ця апеляція може бути визнана такою, що не підлягає розгляду.
Зі змісту постанови головуючого у справі від 18 червня 2013 року убачається, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, була залишена без руху в зв'язку з тим, що відсутні належні обґрунтування істотних порушень кримінально - процесуального законодавства, не зазначені обґрунтування з відповідними посиланнями на докази.
На виконання вказаної постанови прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в своїй апеляції послався на невідповідність змісту вироку вимогам ч.5 ст. 334 КПК України 1960 року та навів доводи на її підтвердження, зазначивши відповідні аркуші справи.
Проте, приймаючи 22.07.2013 року рішення про визнання апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, такою, що не підлягає розгляду, головуючий послався на те, що зазначені в постанові від 18 червня 2013 року недоліки, апелянтом не усунуті.
Такий висновок головуючого суперечить змісту апеляції, поданої захисником на виконання постанови судді від 18.06.2013 року.
За таких обставин колегія суддів уважає, що постанова судді від 22 липня 2013 року є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, слід визнати такою, що підлягає розгляду, оскільки головуючим не вказано інших підстав, з яких ця апеляція може бути визнана такою, що не підлягає розгляду.
Посилання головуючого в постанові від 22 липня 2013 року про визнання апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, такою, що не підлягає розгляду, та в постанові від 29 липня 2013 року про визнання апеляції захисника такою, що не підлягає розгляду, на невідповідність кількості апеляцій прокурора кількості учасників процесу не може бути визнано підставою для визнання апеляцій такими, що не підлягають розгляду, оскільки про такі недоліки в постановах від 12.06.2013 та від 18.06.2013 року про залишення апеляцій без руху не йшлося взагалі.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника підлягають задоволенню, постанови головуючого - скасуванню з визнанням апеляцій такими, що підлягають розгляду, а справа - поверненню до районного суду для виконання вимог ст.ст. 351, 354 КПК України 1960 року.
Керуючись ст.ст. 359, 365, 366, 382 КПК України 1960 року, п.15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2013 року про визнання апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, такою, що не підлягає розгляду, скасувати.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2013 року про визнання апеляції захисника ОСОБА_3 такою, що не підлягає розгляду, скасувати.
Визнати апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року відносно ОСОБА_4 такими, що підлягають розгляду.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.5 ст. 191 КК України повернути до Дніпровського районного суду м. Києва для виконання вимог ст.ст. 351, 354 КПК України 1960 року.
________________ ______________ _____________
Боголюбська Л.Б. Дзюбін В.В. Осіпова Л.О.
Справа № 11/796/2094/2013 Категорія ККУ: ч. 5 ст. 191
Головуючий у першій інстанції Чаус М.О.
Доповідач Боголюбська Л.Б.