Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/12072/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Ластовка Н.Д.
Доповідач - Кабанченко О.А.
26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В.,
Рубан С.М.
при секретарі - Онищенко О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» - Дзюби Ольги Володимирівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 5 липня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 5 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Баришівська зернова компанія» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Посилається на те, що висновкисуду про те, що ТОВ «Харвест Мун Іст» не вважало себе обманутим, не підтверджуються матеріалами справи. Судом не взяті до уваги доводи сторін про наявність або відсутність даних в балансі, звіти про фінансові результати та інших бухгалтерських документах СТОВ «Агрофірма «Хлібороб» даних про іпотеку певного майна, оскільки сторонами такі документи не надані. Суд не дав оцінки показанням свідка ОСОБА_4 .який зазнчав, що якби ТОВ «Харвест Мун Іст» було відомо про договір іпотеки, за яким основні активи СТОВ «Агрофірма «Хлібороб» передані в іпотеку банку за зобов'язаннями третьої особи, покупець відмовився б від укладення оспорюваного договору, тому і на даний час ні ТОВ «Харвест Мун Іст», ні позивач, як правонаступник, не набувають на придбану частку права власності.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 27 квітня 2010 року між ТОВ "Харвест Мун Іст" та відповідачем - ОСОБА_3 був укладений Договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб".
Договір посвідчений приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 623.
За умовами Договору відповідач - ОСОБА_3 передає, а ТОВ "Харвест Мун Іст" приймає у власність частку у статутному капіталі СТОВ "Хлібороб" у розмірі 25 230,00 грн., що становить 34,8 % статутного капіталу, та належить відповідачу на праві власності на підставі Статуту СТОВ "Хлібороб".
За п. 4 Договору частка продається за ціною 517 180 ,00 грн.
Покупцем - товариством "Харвест Мун Іст" зобов'язання за Договором були виконані належним чином, вартість частки на момент укладення договору покупцем була повністю сплачена, що підтверджується платіжним дорученням № 401 від 28 квітня 2010 року.
У п.. 5 Договору зазначено, що відповідач (продавець) гарантував покупцю - ТОВ "Харвест Мун Іст" те, що на день укладення Договору повідомив покупця про всі істотні обставини, які стосуються частки, яка відчужується, та можуть вплинути на волю покупця стосовно укладення Договору; на момент укладення Договору не існувало інших зобов'язань за участю СТОВ "Хлібороб", крім тих, які зафіксовані у бухгалтерських документах.
17 квітня 2013 року позивач - ТОВ «Баришівська зернова компанія», яке є правонаступником ТОВ "Харвест Мун Іст", припиненого шляхом приєднання до позивача, звернувся до суду з даним позовом, просив визнати недійсним Договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ "Хлібороб", укладений 27 квітня 2010 року між ТОВ "Харвест Мун Іст" та відповідачем - ОСОБА_3
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що перед укладанням оспорюваного договору відповідач, надавши покупцю - ТОВ "Харвест Мун Іст" фінансові та бухгалтерські документи СТОВ «Хлібороб», не надав інформації, яка не відображається у цих документах, про те, що СТОВ «Хлібороб» є майновим поручителем за зобов'язаннями третьої особи - ТОВ "Агробізнесінвест", і майно СТОВ «Хлібороб» передано в іпотеку банку за договором іпотеки від 7 жовтня 2008 року. Обізнаність ТОВ "Харвест Мун Іст" щодо перебування майна СТОВ 'Хлібороб» в іпотеці призвела б до відмови від укладення Договору купівлі-продажу, оскільки дане зобов'язання прямо впливає на вартість частки, що була предметом Договору купівлі-продажу. Оскільки відповідач свідомо ввів в оману покупця щодо обсягу зобов'язань товариства, частку в статутному капіталі якого він відчужував, а формування волі покупця до укладення Договору купівлі-продажу відбулося не вільно, а під впливом недобросовісних дій відповідача, що полягали у запереченні і приховуванні ним обставин, виходячи з яких діяло ТОВ "Харвест Мун Іст", позивач просив на підставі ст. ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України визнати недійсним договір, повернувши сторони у попередній стан.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач свідомо ввів в оману покупця, приховавши ту обставину, що майно товариства, частка в статутному капіталі якого була предметом договору купівлі-продажу, перебувало в іпотеці, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що на час укладення оспорюваного договору у Державному реєстрі іпотек була наявна інформація, яка була загальнодоступною та відкритою, щодо обтяження майна товариства іпотекою. Таку інформацію - про відсутність або наявність обтяжень покупець у відповідності до п. 29 Тимчасового порядку державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410, мав право отримати.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд необгрунтовано зазначив у рішенні про те, що позивач, як правонаступник покупця, не має права посилатись на введення його в оману, оскільки не був стороною оспорюваного правочину, не можуть бути взяті до уваги, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх недоведеності, а не з підстав відсутності у позивача права вимоги.
Інші доводи апеляційної скарги, які аналогічні доводам позовної заяви, були досліджені судом та обґрунтовано відхилені.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» - Дзюби Ольги Володимирівни відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 5 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді