03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №2604/29951/12
№ апеляційного провадження:22-ц/796/12082/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Галаган В.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
11 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Барановської Л.В., Качана В.Я. при секретарі Мікітчак А.Л.
за участю: представника позивача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 борг за договором позики в сумі 742 698 грн. та 3 % річних в розмірі 66 842,82 грн.. Посилається на те, що 26.03.2008 року між нею та ОСОБА_4, укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого ОСОБА_6 передала ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 469 650 грн., що на момент укладення договору еквівалентно 93 000 дол. США, а ОСОБА_4 зобов'язалася повернути кошти до 25.03.2009 року. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_4 кошти не повернула, на неодноразові звернення ОСОБА_6 не реагувала.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 суму боргу в розмірі 809 540,82 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 219 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що всупереч чинному законодавству договір закріпив зобов'язання однієї особи на користь другої у іноземній валюті, а тому договір має бути визнаний недійсним, а грошове зобов'язання відповідача перед позивачем не може перевищувати суму грошових коштів у договорі позики у гривні, тобто 409 650 грн. Крім того, суду не надано жодного доказу, що підтверджує факт передачі та прийняття грошових коштів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 ст.1050 ЦК України передбачає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 95 380 дол. США, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити 13,45 % річних в порядку та строки, визначені цим Договором та графіком (а.с.8-13).
26.03.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений Приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 договір позики грошових коштів, за умовами якого ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 93 000 дол. США, які ОСОБА_4 зобов'язалася повернути до 25 березня 2009 року ОСОБА_8 (а.с.14).
01.05.2009 року ОСОБА_4 написано розписку - зобов'язання на ім'я ОСОБА_8, якою вона підтверджує отримання 25.03.2008 року від ОСОБА_8 з рук в руки грошових коштів в сумі 93 000 дол. США для власних потреб. Вказану суму грошових коштів ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_4 отримав у ВАТ «Універсал Банк» на своє ім'я під заставу своєї квартири. У зв'язку з неповерненням у строк до 25.03.2009 року позичених грошових коштів в сумі 93 000 дол. США, ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання та гарантувала повернення у найкоротший строк, але не пізніше 25.03.2010 року, в повному обсязі та безумовно погасити заборгованість (а.с.15).
Відповідач прострочила зазначене грошове зобов'язання, а тому з урахуванням відповідних розрахунків, суд прийшов до вірного висновку про стягнення з неї боргу в розмірі 742 698 грн. та 3% річних у сумі 66 842,82 грн..
ОСОБА_4 посилається на те, що зобов'язання за договором позики закріплене у іноземній валюті, що суперечить вимогам законодавства. Проте, за умовами ст.1048 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Колегія також не погоджується з твердженням ОСОБА_4 про те, що у справі відсутні докази, які підтверджують факт передачі коштів. Оскільки в матеріалах справи наявні належним чином підписаний та посвідчений договір позики грошових коштів, а також розписка - зобов'язання.
Натомість ніяких претензій та вимог, щодо недійсності вищевказаних договорів ОСОБА_4 не пред'являла.
Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка. Підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-