03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №2610/28581/2012
№ апеляційного провадження:22-ц/796/11255/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
25 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Барановської Л.В., Качана В.Я. при секретарі Мікітчак А.Л.
за участю: представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача Петренка С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигода УА» про визнання звільнення незаконним, зміну дати та формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигода УА» та з урахуванням змінених позовних вимог просив визнати його звільнення незаконним, змінити дату його звільнення з посади менеджера по роботі з ключовими клієнтами з 12 листопада 2012 року на дату ухвалення судового рішення, змінити формулювання причини його звільнення з посади на «звільнений за власним бажанням через невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю згідно частини 3 ст.36 КЗпП України», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 32 001,48 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.. Посилається на те, що 07 вересня 2011 року його було прийнято на роботу до ТОВ «Вигода УА» на посаду комерційного агента на підставі Трудового договору. Додатковою угодою до Трудового договору назву його посади змінено на менеджера по роботі з ключовими клієнтами. 19 листопада 2012 року він отримав листа від відповідача з проханням забрати трудову книжку та наказ про звільнення на підставі ст.40 КЗпП України, за прогули, здійснені ним у період із 22 жовтня 2012 року по 26 жовтня 2012 року. Зазначає, що відповідно до умов трудового контракту та Додаткової угоди до нього, визначено, що він зобов'язаний розподіляти час для роботи на власний розсуд і, що йому був встановлений ненормований робочий день, із застереженням, що його тривалість не може перевищувати 40 годин на тиждень. Крім того, він не отримував актів про його відсутність на робочому місці, до 12 листопада 2012 року йому не висловлювалося жодних претензій, він отримав заробітну плату за жовтень місяць у повному обсязі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
За умовами ч.3 ст.235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжціперешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробіткуза час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2011 року між ТОВ «Вигода УА» та ОСОБА_5 укладено трудовий договір, за умовами якого останній прийнятий на посаду агента комерційного на невизначений термін (а.с.4-6).
01 червня 2012 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Трудового договору, відповідно до якої: у п.1.1 Договору слова «Агент комерційний» замінено словами «Менеджер по роботі з ключовими клієнтами»; п.2.2.2. Договору викладено в новій редакції «Розподіляти час для роботи на свій розсуд»; доповнено Договір п.3.5 такого змісту «Враховуючи те, що відповідно до п.2.2.2.Договору працівник самостійно розподіляє час для роботи на свій розсуд, йому встановлюється ненормований робочий день. При цьому, загальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень» (а.с.7).
На підставі актів про відсутність на робочому місці від 22.10.2012 - 26.10.2012 та від 29.10.2012 року, акту про відмову надати пояснення про причини відсутності на робочому місці, наказом № 1.11.12-К від 12 листопада 2012 року ОСОБА_5 звільнено з 12 листопада 2012 року за прогули, які здійснені 22.10.2012 - 26.10.2012 та 29.10.2012 без поважних причин, згідно п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.30).
З вищевказаних актів вбачається, що ОСОБА_5 у зазначені в актах дні був відсутній на роботі з 09 год.00 хв. по 18 год. 00 хв. (протягом робочого дня)(а.с.22-27).
Крім того, 12 листопада 2012 року було складено акт про відмову ОСОБА_5 надати пояснення щодо своєї відсутності на роботі з 22.10.2012 по 29.10.2012 року 9а.с.29), а також акт про відмову позивача ознайомитися з наказом та забрати трудову книжку, у зв'язку з чим зміст наказу йому було зачитано (а.с.31).
ОСОБА_5 посилається на те, що у вказані дні він виконував роботу за межами офісу, і оскільки порядок фіксації виконаної роботи відбувається в електронній формі, він не може надати інших доказів, окрім показань свідків.
Проте, клопотань щодо витребування відповідних доказів не заявляв.
Крім того, всупереч положенням ст.60 ЦПК України, ОСОБА_5 не надав належного доказу укладення будь - якого договору за спірний період, а також не назвав жодного контрагента, з яким би такий договір укладався.
З 05.12.2013 року ОСОБА_5 працює на іншій роботі.
Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судового рішення і не спростовується доводами апеляційної скарги.
Рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-