03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №755/11512/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/12364/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
27 листопада 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Барановської Л.В., Качана В.Я. при секретарі Мікітчак А.Л.
за участю: позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення 1 525,28 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_5 він отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому обох кісток правого передпліччя зі зміщенням уламків, закритого перелому лівої ключиці зі зміщенням уламків, закритого уламкового перелому правого наколінника, забійну рану м'яких тканин голови. Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєному злочині та призначено покарання у виді 1-го року позбавлення волі із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки. В межах розгляду кримінальної справи задоволено цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 117 004,44 грн. Проте, в період з 03 квітня по 15 квітня 2013 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні. Оскільки ОСОБА_5 визнаний винним у скоєній ДТП, позивач просить стягнути витрати на придбання лікарських препаратів та допоміжних засобів, необхідних для проведення операції, що підтверджується видатковими накладними та квитанціями, а також моральну шкоду - внаслідок отриманих травм та тривалого періоду реабілітації, позивач не міг нормально пересуватися, відчував значний дискомфорт під час руху, постійно знаходився у пригніченому стані, погіршилась працездатність, що вплинуло на його фінансовий стан.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року в задоволенні позову відмолено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
За умовами ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичноїабо юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1195 ЦК України, фізичнаабо юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'яна лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборониабо у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи потерпілого.
Стаття 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та призначено покарання у виді 1-го року обмеження волі із позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки; на підставі ст.76 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 78 804,44 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, 32 400 грн. не отриманого доходу, 800 грн. витрат на складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку; 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином (а.с.28-31).
Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом, а ОСОБА_3 пред'являв цивільний позов про відшкодування йому моральної шкоди при розгляді кримінальної справи, суд прийшов вірного висновку про відмову у стягненні 15 000 грн. моральної шкоди.
Крім того, відповідно до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я та стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного лікувального закладу.
Звертаючись з позовною вимогою про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 525,28 грн., як додаткових витрат, понесених на лікування, ОСОБА_3 надав суду копії товарних чеків та видаткових накладних про придбання медичних препаратів та витратних матеріалів (а.с.10-14). Проте, вони не містять найменувань медичних препаратів, які призначалися відповідно до рекомендацій лікарів, що підтверджується випискою з медичної карти хворого ОСОБА_3, яка оформлена у травматичному відділенні № 2 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (а.с.9).
Таким чином, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд прийшов до вірного висновку про безпідставність задоволення позовних вимог.
Рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-