Апеляційний суд міста Києва
МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а
Справа №22-6396 Головуючий у 1-й інстанції Гончарук В.П.
Доповідач Волошина В.М.
10 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Круглик В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Альянс" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Альянс" до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ПАТ "Банк Альянс" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач мотивував свої вимоги тим, що 01 серпня 2007 року між АКБ "Альянс", правонаступником якого є ПАТ "Банк Альянс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу можливість користування на умовах повернення, строковості та платності грошовими коштами в межах встановленого ліміту 430 000 грн. з кінцевим строком повернення всієї суми позики за такою кредитною лінією - до 30.07.2008 р., при цьому виконання умов договорів було забезпечено іпотекою квартири, належної відповідачу.
В подальшому сторони укладали додаткові угоди до основного договору, за якими ліміт кредитування було збільшено до 1 325 000 грн., строк користування коштами продовжено до 18 листопада 2009 р.
Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язана щомісячно вносити грошові кошти в рахунок погашення кредиту, однак остання не в повному обсязі здійснювала повернення коштів, виходячи з чого, враховуючи існуючу заборгованість сторони уклали додатковий договір, за яким домовились обмежити нарахований розмір штрафних санкцій сумою в 399 960 грн. Після укладення останнього додаткового договору відповідач сплатила в рахунок погашення боргу 1 359 619,58 грн., які позивач вважає недостатніми для погашення всієї суми заборгованості, зазначаючи, що з моменту такої проплати тіло кредиту складає суму 369 110,62 грн., нараховані відсотки за період часу з 29.11.2012 р. по 30.01.2013 р. складають 14 792,11 грн., комісія по договору - 9 966 грн., штрафні санкції - 14 206,30 грн., пеня - 294,48 грн.
Враховуючи зменшення позовних вимог, заявлених в ході розгляду справи, позивач просив суд стягнути з відповідача наведені суми боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві приватної власності та просив покласти на неї судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк Альянс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду ПАТ "Банк Альянс" подав на нього апеляційну скаргу, просив його скасувати, як незаконне та необгрутоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сторона позивача не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог.
Проте, погодитись з такими висновками суду не можна виходячи з наступного
Відповідно до п.3) ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положенням ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 01 серпня 2007 р. між АКБ «Альянс» надалі ПАТ «Банк Альяс» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07-018 ПК згідно якого (п.1.2) банк відкрив кредитну лінію, ліміт якої (п.1.2.2) 430 000 грн. зі строком користування (п.1.2.3) 30 червня 2008 р., розмір процентної ставки за користування кредитними коштами 18,6% річних (п.1.2.4).
02 липня 2009 р. між позивачем та відповідачкою було укладено додатковий договір до кредитного договору від 01 серпня 2007 р.№07-018 ПК згідно якого (п.1.2) банк відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію, ліміт якої становив 1 325 000,00 грн.(п.1.2.2), терміном користування 28 липня 2009 р. ( п.1.2.3) з розміром номінальної процентної ставки за користування кредитними коштами 22,9 % річних (п.1.2.4). За несвоєчасне погашення платежів за вищезазначеними договорами встановлені штрафні санкції.
На виконання кредитного договору між позивачем та відповідачкою було укладено іпотечний договір 21 жовтня 2009 р. згідно якого відповідач передала в заставу будинок АДРЕСА_2
25 вересня 2008 р. було укладено іпотечний договір на земельну ділянку, а 29.09.2008 р. та 22 жовтня 2009 р. між позивачем та відповідачкою було укладено додатковий договір до кредитного договору від 01 серпня 2007 р. №07-018/ПК щодо оформлення нотаріально змін до іпотечного договору земельної ділянки.
21 вересня 2012 р. в межах строку позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованість за кредитним договором №07-018/ПК від 01 серпня 2007 р. в сумі 5 123 522,36 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, фактично користуючись коштами, не в повному обсязі здійснювала їх повернення, виходячи з чого утворилась заборгованість з урахуванням якої сторони уже в процесі розгляду справи, а саме 28 листопада 2012 р. уклали додаткову угоду, згідно якої погодили, що розмір штрафних санкцій за кредитним договором становить 399 960 грн.
29 листопада 2012 р. відповідач сплатила на користь банку 1 359 619, 58 грн. боргу та 9517,37 грн. комісії, передбаченої п. 5.1.11 кредитного договору за внесення готівки на рахунок 29097070181257, обумовлений п.п. 5.1.1 такого договору.
Оплата провадилась одним платежем, на вказаний рахунок без розмежування сум, що сплачені в рахунок повернення тіла кредиту, відсотків, пені, тощо.
Однак, відповідно до п.6.2 кредитного договору, з яким погодилась відповідачка, кошти для погашення заборгованості направляти для оплати штрафних санкцій, комісій, потім процентів за кредит. Сума, що залишилася, направляється для погашення кредиту. У випадку погашення кредиту та/або процентів, та/або комісій у порушення вказаного вище порядку з вини позичальника, останній доручає банку самостійно перерозподілити кошти позичальника, що надійшли, у відповідності з черговістю, вказаною у цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.
Після вищезазначених розрахунків, які провела відповідачка в рахунок погашення кредиту, позивач зменшив позовні вимоги, про що подав відповідну заяву та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 369 110,62 грн., відсотки за користування кредитом 20 896,79 грн., комісію 9966,00 грн., штрафні санкції 19107,66 грн., пеню 274,38 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, надавши відповідний розрахунок заборгованості (а.с.86,87).
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Враховуючи ту обставину, що сторона відповідача не була згодна з розміром суми заборгованості, не надавши при цьому жодних розрахунків на спростування заборгованості, судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України сторонам неодноразово пропонувалось провести взаємозвірку щодо боргу, однак, звірка не була проведена, обмежившись додатковими поясненнями. Клопотань щодо призначення судово-економічної експертизи до суду не надходило.
Суд, з урахуванням наданих розрахунків позивачем, визнає, що заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 25 лютого 2011 р. становить 419 355,45 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Судом перевірено, що позивачем 30 серпня 2012 р. було направлено відповідачці вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, а також вимогу щодо заставленого майна (а.с.36), яка залишилась поза увагою відповідачки, що спонукало позивача звернутися до суду за захистом порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався, зокрема, і на той факт, що строк дії кредитного договору був визначений до 18 листопада 2009 р., який сплинув, а відтак і нарахування щодо процентів за користування кредитом не повинні здійснюватись понад встановлений строк.
Разом з тим, з такими висновками суду не можна погодитись виходячи з такого.
Відповідно до умов кредитного договору - предметом договору є відкриття кредитної лінії, що і було вчинено позивачем. Пунктом 1.3 договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі на умовах та в строки, встановлені договором.
Таким чином, користуючись кредитними коштами відповідачка за умовами кредитного договору зобов'язана сплачувати проценти і додаткового договору, як зазначив суд в своєму рішенні, не потребується. До того ж, позивачка борг за кредитом не погасила, продовжує ним користуватись, а натомість зобов'язана і сплачувати проценти за користування і, крім того, строк позовної давності для пред'явлення вимог у позивача не сплинув.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки -2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 оскільки для забезпечення зобов'язання за договором кредиту, 01 серпня 2007 р. між позивачем та відповідачкою було укладено договір іпотеки на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1
Відповідно до ч. 2 ст. 591 ЦК України початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Частиною 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу' майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Таким чином, слід встановити початкову ціну для реалізації предмету іпотеки по договору іпотеки від 01 серпня 2007 р. відповідно до п.4.4 у 500 000 грн., визначену за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судові витрати.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Альянс" задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов задовольнити частково.
Звернути стягнення в рахунок заборгованості за кредитним договором №07-018ПК від 01 серпня 2007 р. у сумі 408 369, 51 грн. на предмет іпотеки по договору іпотеки від 01 серпня 2007 р. ( зареєстровано в реєстрі №2109) двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №3443 і який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів №3067915 від 25.10.2006 р.
Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №3443 і який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів №3067915 від 25.10.2006 р. шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.
Встановити початкову ціну для реалізації предмету іпотеки по договору іпотеки від 01 серпня 2007 р. п.4.4 у 500 000 грн., визначену за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Альянс" 3 219 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: