Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/12128/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Чала А.П.
Доповідач - Кабанченко О.А.
10 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В.,
Рубан С.М.
при секретарі - Онищенко О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укласти договір житлового найму,
за зустрічним позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» до ОСОБА_2, третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про виселення без надання іншого жилого приміщення.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року задоволено зустрічний позов КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва».
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 виселено із квартири АДРЕСА_4 без надання іншого жилого приміщення.
Відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укласти договір житлового найму.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Посилається на те, що реєстрація його місця проживання за іншою адресою, нарахування комунальних послуг на одну особу, відсутність ордеру на вселення до квартири батька, на які послався суд першої інстанції, не можуть бути підставоюдля відмови у визнані права користування квартирою.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, його батьком є ОСОБА_3, матір'ю - ОСОБА_4 (а.с. 4 ).
Відповідно до ордеру від 22 травня 1981 року ОСОБА_3 на сім'ю з трьох осіб: на нього, дружину ОСОБА_4, сина ОСОБА_2 було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с 52).
29 грудня 1988 року батьки позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_4 розлучилися (а.с.47)), у зв'язку зчим особовийрахунок по квартирі АДРЕСА_1 булопереведено із ОСОБА_3 на колишню дружину - ОСОБА_4 (а.с. 53).
В квартирі АДРЕСА_1 залишились зареєстрованими позивач, його мати і молодший брат ОСОБА_6, що підтверджується довідкою по формі В (а.с. 54)..
В 1991 році маги позивача - ОСОБА_4 згідно ордеру на сім'ю з трьох осіб: на неї та двох синів ОСОБА_2 - позивача у дані справі і ОСОБА_6 отримала двокімнатну квартируАДРЕСА_10 де позивач був зареєстрований 01 серпня 1991 року і залишається зареєстрованимпа час розгляду справи (а. с. 33-36).
Батько позивача ОСОБА_3, знявшись з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 після розлучення із матір'ю позивача, як одинокий отримав згідно ордеру від 23 лютого 1989 року спірну однокімнатну квартиру АДРЕСА_4, дебув зареєстрований 21 березня 1989 року. (а.с. .56, 57, 59).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 5)
ІНФОРМАЦІЯ_3 рокупомер ОСОБА_3 (а. с. З)
Також судом було встановлено, що ОСОБА_3 звертався до судуз позовом до ОСОБА_4 про звільнення його від сплати аліментів на сина ОСОБА_2 оскільки останній проживає з ним.
Рішенням Радянського районного суду м. Києва від 28 листопада 1994 року, зміненого ухвалоюКиївського міського суду від 28 грудня 1994 року - зменшено розмір аліментів, встановлено, що з серпня 1994 року син сторін ОСОБА_2 перейшов проживати до позивача і в даний час проживає і навчається у с. Саварка Богуславського району Київської області. (а.с. 5-8, . 9-14).
Відповідно до довідки начальника філії ЄРРЦ №813 від 7 травня 2013 року, ОСОБА_3 із проханням про додаткове нарахування житлово-комунальних послуг у період з березня 2010 року не звертався (а.с. 58).
З наданих позивачем квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг, послуг телефонного зв'язку та послуг електропостачання по спірній квартирі встановлено, що ОСОБА_2 здійснював оплату вже після смерті ОСОБА_3 із розрахунку на одну особу (а.с. 21-26).
Допитані за клопотанням позивача свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не підтвердили факт постійного проживання позивача в спірній квартирі з його батьком з 1989 року до смерті ОСОБА_3, не підтвердили ведення сином і батьком спільного господарства та існування у них спільного родинного бюджету, в квартирі АДРЕСА_4 свідки були один або два рази за період з 1989 року, лише декілька разів бачили позивача біля будинку по АДРЕСА_4, свідки бачили, що позивач відвідував батька, приносив продукти харчування для батька, частіше стали бачити позивача вже після смерті ОСОБА_3
26 лютого 2013 року на звернення позивача ОСОБА_2 від 20 лютого 2013 року директор КП «Рео-9» було повідомлено, що працівниками КП «Рсо-9» було проведено опитування мешканців будинку по АДРЕСА_4 і його, позивача, версія про постійне співмешкання із ОСОБА_3 до дня смерті, непідтвердилась (а.с. 62).
Дані обставини зазначені також і в акті від 26 лютого 2013 року, складеному працівниками КП «РЕО-9», про перевірку за зверненням позивача на предмет проживання його в квартирі АДРЕСА_4. У вказаному акті зазначено, що після опитування сусідів і консьєржа встановлено, що ОСОБА_3 мешкав за місцем своєїреєстрації один, його син ОСОБА_2 з ним не проживав, спільного господарства невів (а.с. 60-61).
5 квітня 2013 року позивач. звернувся до суду з даним позовом, просив на підставі ст. ст. 64, 106 ЖК України визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_4, зобов'язати КП «Рео-9» та філію №813, яка оформлює квитанції по оплаті за квартиру, укласти з ним договір житлового найму за вказаною адресою. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з серпня 1994 року він постійно проживав разом з батьком ОСОБА_3 у спірній квартирі. Вселився в квартиру як член сім'ї та за згодою наймача, у зв'язку з чим набув права користування квартирою.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року було проведено заміну неналежного відповідача - КП «Рео-9» на КП «Дирекція зутримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», але позивач позовні вимоги з врахуванням заміни неналежного відповідача не змінив і позовна заява залишилася в первинному вигляді.
Відповідач КП «Дирекція зутримання таобслуговуванняжитлового фонду Святошинського району м. Києва» позов не визнав, звернувся доОСОБА_2 іззустрічним позовом про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_4без надання іншого жилого приміщення. Посилався на те, що спірна квартира була надана ОСОБА_3 у 1989 році, як одинокому, па одну особу, весь час до смерті він проживав і був зареєстрованим один, сплачував квартирну плату та комунальні послуги за одну особу, із заявами до житлових органів прореєстрацію сина або будь-яких інших осіб не звертався.Після смерті ОСОБА_3 в ІНФОРМАЦІЯ_3 житловим органам стало відомо, що в його квартиру незаконно, без правових підстав, без ордеру і реєстраціївселився та проживає син ОСОБА_2, квартирну плату і комунальні послуги несплачує, з 1991 року і до теперішнього часу позивач є зареєстрованим по вул. АДРЕСА_10 де зберігає за собою право на житлову площу, у зв'язку з чим підлягає виселенню зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів про існування у нього і покійного батька сім'ї у розумінні ч.2 ст.64 ЖК України, зокрема доказів вселення у квартиру за згодою наймача, постійного проживання з наймачем в спірній квартирі і ведення з ним спільного господарства, отже не доведено, що позивач має право користування спірним жилим приміщенням.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач вселився у спірну квартиру та проживав у ній на протязі більш ніж 18 років, оскільки доказів на їх підтвердження позивачем надано не було.
Та обставина, що в 1994 році рішенням суду в справі щодо спору з приводу аліментів між батьками позивача було встановлено, що позивач, який на той час був неповнолітнім, проживає з батьком - ОСОБА_3, не спростовує висновків суду про те, що у спірній квартирі позивач разом з батьком не проживав, оскільки судом встановлено, що у 1994- 1996 рр. позивач взагалі у м. Києві не проживав, навчався у школі с. Саварка Богуславського району Київської області, докази про те, що він постійно, як член сім'ї наймача проживав разом з останнім у спірній квартирі після 1996 року відсутні.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: