АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-ц/796/14518/13 Головуючий у 1-й інстанції: Калініченко О.Б.
Доповідач: Волошина В.М.
03 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Круглик В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОпалькоМирослави Іванівни - представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ТОВ КБ «Дельта Банк», правонаступником якого в зв'язку з зміною найменування є позивач, та відповідачем 07.05.2007 р. був укладений Кредитний договір, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 10 239,90 грн. на купівлю певного майна/послуг зі сплатою 7,00 % річних за користування кредитом, а також платою за ведення кредитної справи в розмірі 2,99% в місяць. На порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем станом на 15.04.2013 року за Кредитним договором №001 -39001 -070507 від 07 травня 2007 року на загальну суму 11 000,10 грн., яка складається: 6 135.79 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 271,76 грн. - заборгованість за відсотками; 4 592,55 грн. заборгованість за комісіями.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим заочним рішенням суду першої інстанції представник позивача подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення відповідно до якого стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 000,10 грн. (одинадцять тисяч гривень) 10 коп. Стягнути з гр. ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) витрати по сплаті судового збору у розмірі 344,10 грн. (триста сорок чотири гривні) 10 коп., мотивуючи тим, що рішення суду є необгрунтованим та ухваленим з порушенням вимог чинного законодавства України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, відповідач не виконував належним чином зобов'язань за кредитним договором. Відповідно договір являється діючим, оскільки він виконаний не був. Таким чином, загальний строк позовної давності до нього застосовуватися не може.
У судовому засіданні представник позивача Опалько М.І. підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ « Дельта Банк», суд першої інстанції керувався тим, що вимоги позивача задоволенню не підлягають через пропуск строку позовної давності.
З таким висновком суду першої інстанції слід погодися з урахуванням наступного.
Судом встановлено, що 07.05.2007 р. між ТОВ КБ «Дельта Банк», правонаступником якого в зв'язку з зміною найменування є позивач, та відповідачем укладений Кредитний договір №001-39001-070507, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит на купівлю певного майна/послуг у сумі 9 570,00 грн. та з оплатою кредитору плати за надання кредиту у розмірі 669,90 грн., що разом склало 10 239,90 грн., зі сплатою 7,00 % річних за користування кредитом, а також зі сплатою 2,99% в місяць за ведення кредитної справи з кінцевим терміном повернення кредиту, визначених цим договором не пізніше 06 травня 2009 року. Відповідно до п.2.8 Кредитного договору позичальник зобов'язався, починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому наданий кредит, щомісяця не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця сплачувати кредитору рівними частинами суму грошових коштів, яка включає заборгованості за кредитом, заборгованість по сплаті процентів та плати за ведення кредитної справи, у розмірі 766,00 грн. Однак на порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами, тому у відповідача станом на 15.04.2013 р. за кредитними зобов'язаннями рахується заборгованість на загальну суму 11 000,10 грн., яка складається із: 6 135,79 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 271,76 грн. - заборгованість за відсотками; 4 592,55 грн. - заборгованість за комісіями.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача вказала, що відповідачем виконано кредитне зобов'язання на сума 10 164,00 грн., останній платіж внесено у квітні 2008 році.
Згідно з ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі по тексту - ЗУ «Про захист прав споживачів») договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцеві забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Аналогічні положення містяться у пункті 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» про те, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Встановивши, що між сторонами укладено споживчий кредит зі строком повернення кредиту до 06 травня 2009 року, з початком перебігу строку позовної давності з дня коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його (з квітня 2008 року ), а з позовом до суду позивач звернувся 09 липня 2013 року, тобто після спливу позовної давності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку для звернення до суду без поважної причини.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Опалько Мирослави Іванівни - представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Судді: