Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 грудня 2013 р. Справа №2а/254/202/2013
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 година 13 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Ковальського А.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1;
відповідача - Ключкової С.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі міста Донецька про скасування вимоги №Ф-553 від 01.08.2013 року про стягнення суми недоїмки в розмірі 1 193,01 гривень,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Будьонівського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі міста Донецька (далі - відповідач, УПФУ в Будьонівському районі м. Донецька), про зобов'язання відповідача утримуватись від вимог щодо сплати позивачем за себе як за фізичну особу-підприємця єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та про стягнення з відповідача 2500,00 гривень витрат на правову допомогу і 34,41 гривень судового збору.
Ухвалою Будьонівського районного суду міста Донецька від 7 жовтня 2013 року адміністративну справу № 2а/254/202/2013 передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
В порядку статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України, вказану справу передано для розгляду судді Бабічу С.І.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на думку позивача, УПФУ в Будьонівському районі м. Донецька неправомірно нарахована недоїмка по сплаті єдиного внеску в розмірі 1 193,01 гривень та виставлена вимога №Ф-553 від 01.08.2013 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1 193,01 гривень, оскільки позивач є пенсіонером за віком то, на його думку, він не повинен сплачувати єдиний внесок.
Представник позивача в судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті змінив предмет позову та просив суд скасувати вимогу №Ф-553 від 01.08.2013 року про стягнення суми недоїмки в розмірі 1 193,01 гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову. Надала письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку одержує застрахована особа у разі досягнення нею передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.
Умови призначення пенсії визначені ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявного і страхового стажу не менше 15 років.
Позивач на час виникнення спірних правовідносин не належав до вказаної категорії осіб, а тому повинен нараховувати і спланувати єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального єдиного внеску за кожен місяць незалежно від наявності (відсутності) доходу (прибутку).
Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_2 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копія якого долучена до матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 25.09.2008 року за №2 266 000 0000 047144.
З 12 січня 2012 року ОСОБА_3 призначено пенсію за віком на пільгових умовах (робота за списком 1), отже позивач є пенсіонером за віком, що також підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3.
Договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач з органом Пенсійного фонду не укладав, що сторонами не заперечується.
Позивач єдиний внесок за 2 квартал 2013 року не сплачував, вважаючи, що звільнений від його сплати, оскільки він є пенсіонером за віком.
Відповідачем було нараховано позивачу, станом на 1 серпня 2013 року, недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 193,01 гривень за 2 квартал 2013 року.
На суму недоїмки в розмірі 1 193,01 гривень, за вказаний період на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем сформовано та надіслано на адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вимогу №Ф-553 від 01.08.2013 року.
Не погодившись із вказаною вимогою відповідача, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до УПФУ в Будьонівському районі м. Донецька про скасування вимоги №Ф-553 від 01.08.2013 року про стягнення суми недоїмки в розмірі 1 193,01 гривень.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних мотивів та положень чинного законодавства України.
За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі міста Донецька - є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011.
Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначене поняття "пенсія" як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 в січні 2012 року була призначена пенсія за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3, виданим 27 лютого 2012 року та протоколом про призначення пенсії №893 від 12.01.2012 року.
Проаналізувавши зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 є "пенсіонером за віком".
Суд критично оцінює посилання відповідача на визначення поняття "пенсійний вік" виключно за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки законодавством (зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення") встановлено чітке посилання на зменшення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку певної категорії громадян.
Оскільки за висновком суду ОСОБА_3 станом на час виникнення спірних відносин є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, суд приходить до висновку про те, що він не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тому вимога Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі міста Донецька №Ф-553 від 01.08.2013 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 193,01 гривень є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області про скасування вимоги №Ф-553 від 01.08.2013 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 193,01 гривень, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно квитанції №127 від 02.09.2013 року позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору, в сумі 34,41 гривень.
За приписами статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 34,41 гривень.
Керуючись статтями 1, 58 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень, п. 7 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статтями 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі міста Донецька про скасування вимоги №Ф-553 від 01.08.2013 року про стягнення суми недоїмки в розмірі 1 193,01 гривень, задовольнити повністю.
Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі міста Донецька №Ф-553 від 01.08.2013 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 193 (одна тисяча сто дев'яносто три) гривні 01 копійка.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка.
Постанова прийнята та підписана в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 23 грудня 2013 року.
Постанова складена у повному обсязі 27 грудня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бабіч С.І.