"10" грудня 2013 р. справа № 182/8/13-а (2-а/0182/91/2013)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А. суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради в якому просить стягнути з Виконавчого комітету Нікопольської міської радим моральну шкоду в сумі 1000 гривень на її користь та визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Нікопольської міської ради по виконанню Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати виконком виконувати вимоги законодавства про безоплатний проїзд дітей війни усіма видами міського пасажирського транспорту на міських автобусних маршрутах.
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 12 вересня 2013року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди відмолено повністю.
Постанова мотивована тим, що відповідно до пп. 10 п. а ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належаться затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про автомобільний транспорт» види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 1939 року народження є дитиною війни. Наприкінці листопаду 2012 року вона їхала міським автобусом № 21 в м. Нікополь. При виході вона пред'явила своє посвідчення «дитина війни» та пояснила що має право на безкоштовний проїзд. Однак кондуктор пояснила їй що цей автобус не є пільговим і вона повинна оплатити проїзд.
Не погодившись із діями кондуктора позивачка звернулася до виконавчого комітету Нікопольської міської ради, який своїм листом повідомив що для перевезення пільгової категорії громадян передбачені пільгові автобуси, розклад руху яких погоджено із виконавчим комітетом Нікопольської міської ради.
Відповідно до чинного законодавства види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовником в межах субвенцій з Державного бюджету України на відшкодування втрат автомобільним перевізником внаслідок перевезення пільгових категорій громадян. У зв'язку з тим, що суми відшкодувань з Державного бюджету України на відшкодування втрат автомобільним перевізникам внаслідок перевезення пільгових категорій громадян не дозволяє здійснювати перевезення на всіх автобусах, в м. Нікополь
державне замовлення здійснює 13 пільгових автобусів в яких надано право безкоштовного проїзду пільгової категорії громадян, маршрути яких затвердженні рішенням Виконавчого комітету Нікопольської міської ради.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013року про відмову повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди та постановити нову постанову, повністю задовольнивши вимоги позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підстави суду, які нібито суд дослідив, не відповідають матеріалам справи та законодавству України, на які суд посилається.
В силу пункту 3 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Відповідно листа Виконавчого комітету Нікопольської міської ради №411 від 16.03.2011 Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради затверджені маршрути і графіки руху «пільгового» міського пасажирського автотранспорту загального користування. В цих автобусах надається безкоштовний проїзд всім особам, яким згідно чинного законодавства України надано право безкоштовного проїзду в міському пасажирському автотранспорті загального користування, в тому числі і дітям війни.
В державному бюджеті на 2011 рік місту Нікополь передбачено кошти на відшкодування пільгового проїзду на міських автобусних маршрутах на 20% менше чим в 2010 році.
Враховуючи зазначене вище вирішення питання щодо перевезення осіб пільгових категорій на всіх автобусах не можливо.
Також перевізниками в якості благодійної допомоги в автобусах малої місткості без компенсації витрат надається 1-2 пільгових місця для безкоштовного проїзду учасникам бойових дій, учасникам ВВВ, членам сімей загиблих учасників бойових дій, ліквідаторам аварії на ЧАЕС 1 і 2 категорії, інвалідам війни, інвалідам 1 групи та особі, яка супроводжує інваліда війни 1 групи, інвалідам 2 групи по зору, дітям - інвалідам (до 18 років) та особі, яка супроводжує дитину - інваліда, дітям - сиротам, дітям, які залишилися без опіки батьків (до 18 років). Для школярів в учбові дні та ветеранам праці з 8-00 до 16-00 в будні дні (в автобусах середньої та великої місткості) діє 50 % знижка в вартості проїзду.
З позовної заяви вбачається, що саме перевізник в порушення ст.. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» відмовив позивачу від пільгового перевезення.
Дії перевізника позивачем не оскаржені.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш