Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без розгляду
25 грудня 2013 р. Справа № 2а/0570/9451/2012
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
24 липня 2012 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (далі - Відповідач або ТУ ДСА), в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 01 січня 2011 року по 17 січня 2011 року (включно), а також частково невиплачене щомісячне грошове утримання судді в розмірі 80% за вказаний період (а.с.2-3).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року по справі № 2а/0570/9451/2012 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі (а.с.43-45).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасоване, по справі увалене нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.111-114).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2013 року по справі № К/800/4100/13 постанови судів першої та апеляційної інстанції скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції до спірних правовідносин помилково застосовані положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, суд апеляційної інстанції зазначених порушень не усунув.
Направляючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність врахування при новому розгляді справи положень ч.ч.1, 3 ст.99, ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду, причин його пропуску та застосування відповідних наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду (а.с.153-155).
Ухвалою від 09 грудня 2013 року з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції позивачу запропоновано надати письмові пояснення щодо дати (події), з настанням якої йому стало відомо про порушення своїх прав та інтересів, з приводу причин пропуску строку на звернення до суду, встановленого ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.157).
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.
25 грудня 2013 року на електронну пошту Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності (а.с.162-163).
25 грудня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник відповідача надав заперечення проти позову, в яких просив залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду, встановленого ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, який, за висновком відповідача, має обчислюватися від дня звільнення ОСОБА_1 з посади судді постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року. Представник відповідача просив розглянути справу за його відсутності (а.с.164-165).
На підставі положень ч.ч.1, 4 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
25 грудня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду позивач надав заяву, в якій просив поновити строк на звернення до адміністративного суду, визнавши причини його пропуску поважними.
Заява мотивована тим, що визнаючи заборгованість із заробітної плати та посилаючись на відсутність грошових коштів, відповідач частково її виплатив за період з 02 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, хоча відповідно до зайнятої ним правової позиції у справі, позивач звільнений постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року № 2766-VI, яка набула чинності в день її офіційного опублікування.
Позивач звертався до відповідача усно, а в подальшому і письмово, з приводу виплати решти заробітної плати, однак відповідач змінив свою позицію, надавши письмову відмову, що і слугувало підставою для звернення до суду із вказаним позовом (а.с.167).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року № 2766-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Першотравневого районного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.32-35).
Наказом голови Першотравневого районного суду Донецької області від 17 січня 2011 року № 4-К «Про звільнення ОСОБА_1» вирішено вважати звільненим суддю Першотравневого районного суду Донецької області ОСОБА_1 з займаної посади з 17 січня 2011 року у зв'язку з поданням заяви про відставку; виключити позивача зі списку працюючих суддів Донецької області, які отримують щомісячне довічне грошове утримання у зв'язку з відставкою; виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 17 місячних заробітних плат за кожен повний рік роботи на посаді судді (а.с.9).
Заробітна плата в сумі 82 778,65 грн. зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 07 грудня 2011 року, що вбачається зі змісту банківської виписки по рахунку позивача, сформованої публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за період з 01 листопада 2011 року по 01 лютого 2012 року (а.с.169).
22 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДСА із заявою, в якій зазначив, що з ним не проведений повний розрахунок за фактично відпрацьований час за період з 01 січня 2011 року до 17 січня 2011 року, а також частково не виплачене щомісячне грошове забезпечення судді в розмірі 80% за вказаний період; у разі відмови у задоволенні його вимоги, просив надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (а.с.6).
Листом від 20 січня 2012 року № 05/04-232/12 ТУ ДСА повідомило заявника про те, що його твердження щодо непроведення повного розрахунку при виході у відставку є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності (а.с.8).
Того ж дня вказаний лист був надісланий на адресу позивача, про що свідчить штамп підприємства зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (а.с.7).
Лист ТУ ДСА від 20 січня 2012 року надісланий на адресу позивача 20 січня 2013 року
Із вказаним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 19 липня 2012 року, про що свідчить штамп підприємства зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (а.с.4).
Вирішуючи клопотання сторін по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом спору по справі є визнання протиправними дій ТУ ДСА, які виявилися у відмові в нарахуванні та виплаті заробітної плати та щомісячного грошового утримання, тобто спірні правовідносини пов'язані із проходженням публічної служби та здійсненням остаточного розрахунку у зв'язку зі звільненням з неї.
Таким чином, ОСОБА_1 мав право звернутися до адміністративного суду в межах місячного строку від дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Твердження відповідача про те, що перебіг строку на звернення до суду має обчислюватися від дня видання Верховною Радою України постанови від 02 грудня 2010 року № 2766-VI, якою позивача звільнено з посади судді, суд вважає помилковим, оскільки правовим наслідком цієї постанови стало припинення повноважень позивача як судді, водночас трудові відносини з позивачем були припинені з 17 січня 2011 року, що мало наслідком виникнення у відповідача обов'язку провести остаточний розрахунок з позивачем.
Доводи позивача про несвоєчасний розрахунок із ним підтверджені наявними у справі письмовими доказами, зокрема випискою по рахунку, згідно з якою заробітна плата ОСОБА_1 виплачена 07 грудня 2011 року.
Як зазначено вище, 22 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДСА із заявою про те, що з ним не проведений повний розрахунок за фактично відпрацьований час за період з 01 січня 2011 року до 17 січня 2011 року, а також частково не виплачене щомісячне грошове забезпечення судді в розмірі 80% за вказаний період.
Наведене зумовлює висновок, що про неповний розрахунок з позивачем останньому було відомо ще у грудні 2011 року.
Предметом спору по справі є дії відповідача, які виявилися у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 січня 2011 року по 17 січня 2011 року (включно), а також частково невиплачене щомісячне грошове утримання судді в розмірі 80% за вказаний період.
Вказана відмова викладена в листі ТУ ДСА від 20 січня 2012 року.
Таким чином, про порушення своїх прав та інтересів внаслідок неправомірних дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті заробітної плати та щомісячного грошового утримання судді, позивач мав дізнатися в січні 2012 року, а перебіг строку звернення до суду має обчислюватися з дня, наступного за днем отримання ОСОБА_1 листа від 20 січня 2012 року.
Із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 19 липня 2013 року, тобто після сплину місячного строку, встановленого ч.3 ст.99 КАС України.
Правові наслідки пропуску строку на звернення до адміністративного суду передбачені ст.100 КАС України, відповідно до ч.1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Вказана норма кореспондується з приписами ч.9 ст.155 КАС України, згідно з якою суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
При цьому суд відзначає, що КАС України не передбачений інститут поновлення строку на звернення до суду, за приписами ч.1 ст.100 КАС України суд наділений повноваженнями визнати поважними причини його пропуску, що має наслідком можливість розгляду справи по суті позовних вимог.
Позивач не навів причин, які об'єктивно унеможливлювали його звернення до суду в межах строку, передбаченого ч.3 ст.99 КАС України, (як то хвороба, перебування за межами країни тощо), та не надав докази на їх підтвердження, що позбавляє суд можливості задовольнити його клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду.
З огляду на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду клопотання відповідача підлягає задоволенню, а позовна заява - залишенню без розгляду.
Керуючись ч.ч.1, 3 ст.99, ст.100, ст.155, ст.160, ст.165, ст.185, ст.186, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
1. Клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
2. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду шляхом визнання причин його пропуску поважними - залишити без задоволення.
3. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
4. Ухвала постановлена, складені і підписана у нарадчій кімнаті 25 грудня 2013 року.
5. Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
6. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
7. Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.