30.12.2013
Справа № 2/1203/293/2011
Провадження №2/434/976/13
25 грудня 2013 року
Артемівський районний суд міста Луганська в складі головуючого судді Космініна С.О., при секретарі Калашнікової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, у місті Луганську цивільну справу за позовом -
ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення, -
Позивачі звернулися до суду із відповідним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення.
В обґрунтування вимог позову посилаються на те, що в 1984 році ОСОБА_1 вступила у шлюб з ОСОБА_3 та заселилася мешкати в спірну квартиру № 5 буд. № 115 на вул. Лутугинська у м. Луганську на правах члена сім'ї, від шлюбу має доньку ОСОБА_6, яка 24 січня 2008 року померла та сина - ОСОБА_2. Після розірвання шлюбу в 1990 році шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний та відповідач вигнав ОСОБА_1 з дітьми із квартири. Вона є опікуном неповнолітньої онуки ОСОБА_7 та оскільки іншого житла вони не мають, тому просять суд вселити їх у квартиру № 5 буд. № 115 на вул. Лутугинська у м. Луганську.
В судове засідання з'явилася позивачка - ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 та підтримали заявлені вимоги, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні були присутні та не визнали заявлені вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі, проти його задоволення заперечували.
Представник третьої особи - Служби в справах дітей в судовому засіданні підтримав вимоги позову.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст. 213, ст. 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до роз'яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що у 1984 році ОСОБА_1 вступила у шлюб з ОСОБА_3 та вселилася в квартиру в якості члена сім'ї. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 19 вересня 1990 року розірваний, відповідно до фотокопії свідоцтва про розірвання шлюбу (повторне) серії 1-ЕД № 008507 від 03 листопада 2005 року, зареєстрованого та виданого Артемівським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, актовий запис № 496 /а. с. 4/. Від даного шлюбу позивачка мала двох дітей - доньку ОСОБА_6 (ОСОБА_9) ІНФОРМАЦІЯ_1, яка 24 січня 2008 року померла, та сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. Після померлої ОСОБА_6 залишилася її донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка доводиться позивачці онукою.
У 1987 році у вищевказаній трьохкімнатній квартирі були розділені особисті рахунки на житлову площу: на ОСОБА_10 був відкритий особистий рахунок на дві кімнати в даній квартирі площею 35 кв.м. на сім'ю із чотирьох чоловік, на ОСОБА_3 на одну кімнату площею 19 км.м. на сім'ю з трьох осіб (а.с. 136).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Як встановлено в судовому засіданні відповідачі не мешкають за місцем постійного проживання з 1990 року без поважної причини і згідно з вимогами ст. 71 ЖК України, втратили право користування жилим приміщенням.
Згідно ст. 71 ЖК України, право користування жилим приміщенням зберігається за особою протягом 6 місяців, а за період відсутності за постійним місцем проживання більш встановленого строку, тільки в передбачених законодавством випадках.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особа, яка втратила право користування жилим приміщенням у зв'язку з відсутністю цієї особи понад встановлених строків проводиться у судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік.
Відповідачі пояснили в судовому засіданні, що у позивачки була можливість вселитися до даної квартири, але з 1990 року що становить понад двадцять років, позивачка не вселялася до квартири.
Керуючись ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, з'ясувавши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, у судовому засіданні було встановлено, що з 1990 року та по теперішній час відповідачі без поважних причин не проживають у квартирі № 5 буд. № 115 на вул. Лутугинська у м. Луганську, тобто понад шість місяців, а тому у суду не вбачається правових підстав для їх вселення у вказану квартиру.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 16, 405 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, керуючись ст. 3, 10, 11, 15, 60, 109, 118-120, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суд м. Луганська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.
Повний текст рішення викладений 27 грудня 2013 року.
Суддя: С.О. Космінін