Справа № 462/2-1790/11 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.
Провадження № 22-ц/783/8027/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.
Категорія:32
10 грудня 2013 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючий суддя: Шумська Н.Л.
судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.
секретар: Березюк О.З.
особи, які беруть участь у справі: не з»явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 05 липня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, -
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 05 липня 2011 року позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника задоволено; стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 шкоду, заподіяну смертю годувальника, за період з 01 серпня 2010 по 30 червня 2011 року у розмірі 25 537 грн. 50 коп.; стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 шкоду, заподіяну смертю годувальника, за період з 01 квітня 2007 року по 31 липня 2010 року у розмірі 20 537; всього стягнуто 46 075 грн.;
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2012 року апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України відхилено, а рішення Залізничного районного суду м.Львова від 05 липня 2011 року залишено без змін;
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2012 року касаційну скаргу представника Міністерства оборони України задоволено частково; ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України задоволено частково; рішення Залізничного районного суду м.Львова від 05 липня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково; стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану смертю матері, ОСОБА_3 за період з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2011 року у розмірі 23 317 грн. 50 коп.;
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року касаційну скаргу представника Міністерства оборони України задоволено частково, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 05 липня 2011 року оскаржено представником Міністерства оборони України. В апеляційній скарзі покликається на його необгрунтованість. Суд першої інстанції не в повній мірі з»ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, при цьому допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що розрахунок суми шкоди знаходиться у прямому зв»язку із способом його відшкодування в залежності від розміру середньомісячного заробітку за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, який може бути меншим чи більшим від п»ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Якщо середньомісячний заробіток більше ніж п»ятикратний розмір мінімальної заробітної плати розрахунок здійснюється виходячи із розміру, якщо ж менше - розрахунок здійснюється виходячи з п»ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Разом з тим, обґрунтовуючи вимогу про стягнення суми шкоди документа, який свідчить що середньомісячний заробіток годувальника менше від п»ятикратного розміру мінімальної заробітної плати до суду позивачем не надано, а обчислення шкоди заподіяної втратою годувальника здійснено ним виходячи з п»ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що є порушенням порядку його обчислення встановлено ст. 1197 ЦК України. Просить рішення Залізничного районного суду м.Львова від 05 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звернувся до суду 11.02.2011року з позовом до Міністерства Оборони України про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача шкоду, заподіяну смертю годувальника, за період з 01.08.2010року по 31.07.2010року у сумі 11 280грн. та за період з 01.04.2007року по 31.07.2010року у сумі 20 988грн.; зобов»язати відповідача здійснювати щомісячні платежі на користь позивача у розмірі 2305грн. на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника з дня постановлення рішення до дати закінчення навчання позивача,але не більше ніж до досягнення позивачем 23 років.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2006року задоволено позов ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, зобов»язано відповідача здійснювати щомісячні платежі на корить позивача до досягнення ним 18 років у розмірі 1000грн. відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника; стягнено з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_2 25 417грн. шкоди, завданої смертю годувальника за період з 01.01.2004року по день ухвалення рішення суду.
Таким чином, судом у передбаченому законом порядку було вирішено спір та захищено право ОСОБА_2, передбачене ст.1200 ЦК України, на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.
На підставі ч.2ст.1280 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.02.2013року та від 30.10.2013року давались роз»яснення та вказівки, які є обов»язковими для застосування, однак судом апеляційної інстанції не враховані, що потягло повторне скасування із направлення справи на новий апеляційний розгляд.
Зокрема, Вищим спеціалізованим судом зверталось увагу, що позивачем не заявлялось позову про збільшення розміру відшкодування шкоди, у зв»язку з збільшенням мінімальної заробітної плати, що передбачено ч.2ст.1280 ЦК України. А позивач просив суд стягнути з відповідача шкоду, за період часу до його звернення в суд з цим позовом, та зобов»язати відповідача здійснювати щомісячні платежі з дня постановлення рішення до дати закінчення навчання позивача, хоча його право на отримання таких донарахувань та виплат, у зв»язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, не встановлено судовими рішеннями і з вимогами про постановлення таких позивач не звертався.
Згідно ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції не визначив правовідносини сторін, не застосував закон, який їх регулює, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд помилково застосував ч.2ст.1280 ЦК України, хоча вимоги про збільшення розміру щомісячних виплат позивачем не заявлялось.
Також суд першої інстанції не дотримав вимог п.4 ст.10 ЦПК, не сприяв всебічному і повному з»ясуванню обставин справи, не роз»яснив особам, які беруть участь у справі їх права по уточненню та зміні позовних вимог та не попередив про наслідки не вчинення таких дій. На стадії апеляційного розгляду можливість уточнення позовних вимог втрачено, що не дає можливість захистити в судовому порядку право позивача.
Судом першої інстанції не було встановлено та не дано правової оцінки обставинам справи, а саме способу визначення розміру відшкодування шкоди вперше за рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2006року і в зв»язку з цим наявності підстав для збільшення розміру відшкодування шкоди, на що націлював касаційний суд. Зокрема, згідно вказаного рішення розмір шкоди визначався виходячи із середньомісячного заробітку матері, який вона отримувала до тре дії- 2000грн., як і зазначалось при розрахунку позову. Відповідно частка, яка припадала на дитину -1000грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 01.04.2007року розмір мінімальної заробітної плати збільшувався, що не враховувалось при обчисленні та проведенні виплат відшкодування шкоди Міністерством Оборони України.
Однак такі висновки не ґрунтуються на законі та доказах по справі.
Підсумовуючи висновки Вищого спеціалізованого суду, висловлені в ухвалах по дані справі, застосовуючи системний аналіз норм, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність законних підстав для задоволення позову про відшкодування шкоди у визначений позивачем спосіб.
Слід роз»яснити право позивача звернутись до суду у загальному порядку про збільшення розміру щомісячних виплат у зв»язку з збільшенням розміру мінімальної заробітної плати на підставі ст.1208 ЦК України.
Керуючись ст.303, п.2ч.1 ст.307, ч.1ст.309,ч.2ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 05 липня 2011 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Міністерства Оборони Українипро стягнення шкоди,заподіяної смертю годувальника - відмовити повінстю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення й може бути оскаржено протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя Н.Л. Шумська
Судді: Л.Б. Струс
М.М. Шандра