465/4152/13-а
2а/465/271/13
Іменем України
25.12.2013 року Франківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого- судді Козюренка Р.С.
при секретарі- Потюк В.М.
з участю представника позивача- ОСОБА_1
та представника відповідача - Кірєєва А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд -
позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №1л/104-ф від 03.04.2013 року. В обґрунтування позову покликається на те, що постановою №1л/104-ф від 03.04.2013 року його визнано винним у тому, що він передав замовнику проектну документацію для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками на вул. Лісна, 4а в м. Львові, розроблену з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування, будівельних норм, державних стандартів і правил в тому числі містобудівному обґрунтуванню розміщення об'єкту, містобудівним умовам та обмеженням. Однак, при винесенні згаданої постанови не були з'ясовані і доведені обставини наведені у ній, вважає безпідставною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить таку скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснення дав аналогічні змісту позовної заяви, при цьому додатково пояснив, що позивач ОСОБА_2. був відсутній при складенні протоколу про адміністративне правопорушення №6-л/ю-1 від 21.03.2013 року, чим був позбавлений можливості надати свої пояснення з приводу обставин, наведених спірному процесуальному документі. Просить позов задоволити.
Представник відповідача інспекції ДБК у Л/о позов не визнав та пояснив, що постанову про накладення адміністративного стягнення прийнято відповідно до вимог КУпАП за допущене позивачем правопорушення. Вважає прийняту постанову правомірною, а позов безпідставним, тому просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.04.2013 року постановою №1л/104-ф позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 15 300,00 гривень. Згідно даної постанови, позивач визнаний винним за те, що він передав замовнику проектну документацію для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками на вул. Лісна, 4а в м. Львові, розроблену з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування, будівельних норм, державних стандартів і правил в тому числі містобудівному обґрунтуванню розміщення об'єкту, містобудівним умовам та обмеженням. Зазначене порушення зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення №6-л/ю-1 від 21.03.2013 року.
Ч.1 ст.96-1 КУпАП передбачена відповідальність за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, передбачення приладів обліку води і теплової енергії, а також заниження категорії складності об'єкта будівництва.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про архітектурну діяльність» №687-XIV від 20.05.1999 року проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил
Як вбачається із матеріалів оскаржуваної постанови, підставою для накладення на позивача адміністративного стягнення став Акт №8-л/ю перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 21.03.2013 року та протокол про адміністративне правопорушення №6-л/ю-1 від 21.03.2013 року. При цьому, згадана вище перевірка проводилась па підставі наказу інспекції ДАВК у Львівській області від 12.03.2013 року №192-пл та направлення на здійснення позапланової перевірки від 12.03.2013 року №05-181-з/н.
Всупереч вимогам п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ №553 від 23.05.2011 року, будь які підстави для проведення згаданої вище позапланової перевірки відповідачем відсутні, що у свою чергу було перешкодою для складання інспекторами Інспекції ДАВК у Львівській області Акту №8-л/ю перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.03.2013 року та винесення на підставі цього Акту оскаржуваної постанови.
Таким чином, під час ухваленні відповідачем спірної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектори ДАБК у Львівській області вийшли за межі повноважень, наданих їм ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ №55.3 від 23.05.2011 року, що у свою чергу, слугує підставою для скасування Постанови №1л/104-ф по справі про адміністративне правопорушення від 03.04.2013 року.
Між тим, представник позивача звернув увагу на те, що позивач не був присутнім при складенні протоколу, а відтак був позбавлений можливості надати свої пояснення (заперечення) з приводу порушень викладених у спірному процесуальному документі, що у свою чергу є грубим порушенням прав та інтересів останнього.
У протоколі про адміністративне правопорушення №6-л/ю-1 від 21.03.2013 року зазначено, що позивач ОСОБА_2 відмовився від підписання протоколу, однак така відмова не засвідчена підписами свідків (понятих), як це передбачено нормами КУпАП.
В силу змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Відтак, процедура накладення стягнення на позивача передбачає дотримання вимог ст.254 КУпАП. За таких умов оскаржувана постанова винесена передчасно на підставі формальної оцінки отриманої інформації про правопорушення
Згідно вимог ст.19 Конституції України (норми якої відповідно рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. є нормами прямої дії) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Реалізуючи свої повноваження в даній сфері, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Стаття 62 Конституції України встановлює «призумцію невинуватості», відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, однак відповідачем не надано доказів, що підтверджують правомірність його рішення.
Згідно ч.1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративні матеріали не доводять факту порушень ОСОБА_2 перерахованих у спірній постанові, а відтак у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96-1 КУпАП.
З наведених міркувань та керуючись ст. ст. 6, 11-12, 60, 71, 86, 158-163, 167 КАС України, ст. ст. 288, 289, 293, 294 КУпАП, суд, -
Постанову №1л/104-ф по справі про адміністративне правопорушення від 03.04.2013 року щодо ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.96-1 КУпАП - скасувати.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Cуддя Р.С. Козюренко