Справа № Провадження №367/3742/13-ц 22-ц/780/7121/13 Головуючий у І інстанції Мікулін А.В.
Категорія44Доповідач у 2 інстанціїВоробйова Н.С.
27.12.2013
Іменем України
23 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Воробйової Н.С.
суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2013 року у справі за позовом Прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку,-
встановила :
У лютому 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2077/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей; на підставі даного рішення останньому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903292 (кадастровий номер 3210946200:01:040:0019) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 червня 2009 року № 606 земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 придбала ОСОБА_3, у зв»язку з чим, на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903292 на ім.»я ОСОБА_4 зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3
Вважав, що рішення прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка знаходиться за межами смт. Коцюбинське, земельну ділянку передано за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні Святошинського лісопаркового господарства.
Просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2077/25-5; визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 903292 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3210946200:01:040:0019 виданий на ім'я ОСОБА_4 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності право власності держави на земельну ділянку.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2013 року позов прокурора м. Ірпеня Київської області частково задоволено, визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2077/25-5, визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 903292 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3210946200:01:040:0019 виданий на ім'я ОСОБА_4 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, з урахуванням його інтересів та прав як добросовісного набувача спірної земельної ділянки.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
По справі встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2077/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей, на підставі даного рішення видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903292 (кадастровий номер 3210946200:01:040:0019) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 червня 2009 року № 606 земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 придбала ОСОБА_3, у зв»язку з чим, на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903292 на ім»я ОСОБА_4 зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора м. Ірпеня та визнаючи недійсним рішення Коцюбинської селищної ради, суд виходив з того, що спірна земельна ділянка знаходилася поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття вищезазначеного рішення межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства. Даний висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року селище міського типу Берковець перейменовано в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі. Будь-які графічні додатки до цього Указу, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж цього селища компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався, що також встановлено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року за позовом Київської міської ради до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового і мисливського господарства, Ірпінської міської ради Київської області, Коцюбинської селищної ради Київської області, за участю прокуратури м. Києва, треті особи Державне агентство земельних ресурсів України, КП "Святошинське лісопаркове господарство", КП КОР "Обласний лісгосп", Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними і їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії, встановлено наступне:
пунктом 3 Рішення №689/22-5 Коцюбинської селищної ради Київської області "Про перспективний план розвитку с. Коцюбинське" не визначались межі селища Коцюбинське, а Коцюбинська селищна рада фактично виконувала вимоги статті 173 Земельного кодексу України щодо реалізації процедури встановлення межі селища, а тому відповідач діяв в межах повноважень визначених законом;
судами неодноразово встановлювалось, що на момент ухвалення спірних рішень Генерального плану селища Коцюбинське не було, як і чітко визначених меж селища, а статус останнього сформований на підставі Указу Президії Верховної Раді Міністрів від 11 лютого 1941 року;
рішення про межі міста Києва Київською міською радою приймались в односторонньому порядку без узгодження меж з Київською областю, що є порушенням нині діючого законодавства у цій галузі;
станом на вересень 2008 року облік земель Коцюбинської селищної ради у відділі земельних ресурсів не вівся, інформація про склад земель була відсутня, як землі лісогосподарського призначення вище зазначені землі не обліковувались;
відсутні документи та відповідні схеми, якими були б чітко визначені межі між містом та селищем Коцюбинське;
в розмежуванні районів міста межі між Святошинським районом міста Києва та с. Коцюбинське не існує;
землі Ірпінського регіону, на які розповсюджувалась дія Рішення №689/22-5, у будь-які роки не відносились до земель лісогосподарського призначення.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2009 року за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації до Коцюбинської селищної ради Київської області, треті особи: Відділ держкомзему у м. Ірпені Київської області, виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, про визнання незаконними та скасування рішення Коцюбинської селищної ради від 28 жовтня 2008 року № 711/23-5, п.3 рішення Коцюбинської селищної ради від 25 вересня 2008 року № 689/22-5 встановлено, що прокурором не надано суду доказів того, що рішенням № 689/22-5 Коцюбинська селищна рада встановила межі селища.
29 квітня 2010 року Коцюбинською селищною радою прийнято рішення № 75 "Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт. Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування", відповідно до п. 1 якого селищному голові доручено укласти договір на розробку проекту землеустрою щодо встановлення межі селища Коцюбинське, який після погодження Коцюбинською селищною радою направити на затвердження до Київської обласної ради, а після затвердження проекту Київською обласною радою - отримати державний акт про межі селища Коцюбинське. П. 2 рішення передбачено, що до моменту затвердження проекту встановлення межі при вирішенні питань адміністративно-територіального устрою та землеустрою необхідно керуватися межами селища Коцюбинське пл. 4065 га., які встановлені Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11 лютого 1941 року з урахуванням рішення Коцюбинської селищної ради від 06 листопада 2009 року № 170.
15 вересня 2010 року рішенням Коцюбинської селищної ради № 153 затверджено Генеральний план селища Коцюбинське Київської області, відповідно до якого загальна площа селища становить 4065 га.
Згідно листа відділу держкомзему у м. Ірпінь Київської області № 01-02/44-1 від 18 січня 2013 року, державна статистична звітність (форма 6-зем) по с. Коцюбинське в період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року не велася. Відділ з 01 січня 2009 року почав вносити дані по формі 6-зем по с. Коцюбинське. Землі запасу по с. Коцюбинське в період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року не обліковувалися.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами та відповідають нормам чинного законодавства України.
Ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 173 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Згідно ч.2 ст.174 ЗК України рішення про встановлення, зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.
Крім того, ст.176 ЗК України межі адміністративно-територіальних одиниць посвідчуються державним актом України.
Ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Враховуючи вищезазначені вимоги закону та ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 25 грудня 2008 року № 2176/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про незаконність прийнятого рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2176/25-5, як такого, що не відповідає положенням п.12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.
За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив вимоги прокурора про визнання недійсним рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2077/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».
Проте колегія суддів не може погодитися із висновками суду в частині визнання недійсним виданого на ім'я ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903292 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасування його державної реєстрації, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин.
Задовольняючи вимоги прокурора в цій частині, суд виходив з того, що у зв'язку із визнанням недійсним рішення ради про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки виникли правові підстави для визнання недійсними державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_4 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасування його державної реєстрації.
При цьому суд залишив поза увагою підстави позову прокурора, який мотивував вимоги тим, що укладений договір купівлі-продажу спірної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є нікчемними згідно положень ст. 228 ЦК України як такий, що порушує публічний порядок, і не потребує визнання його недійсним.
Саме у зв'язку з нікчемністю зазначених договорів прокурор вважав, що виданий ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903292 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 слід визнати недійсним.
Ухвалюючи рішення в цій частині, суд прийшов до правильного висновку про необґрунтованість посилань прокурора на нікчемність договору купівлі-продажу, оскільки прокурор не надав доказів, що даний правочин порушує публічний порядок. Однак, прийшовши до такого висновку, суд, на порушення вимог ст.81, 131, 152 ЗК України, ст.204 ЦК України та всупереч попереднім висновкам про відсутність підстав вважати договір купівлі-продажу нікчемними, визнав державний акт, виданий ОСОБА_4 серії ЯЖ № 903292 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 недійсним.
Наведене свідчить про порушення вимог процесуального закону щодо законності та обґрунтованості рішення.
Крім того, суд не звернув уваги, що правовою підставою здійснення відмітки в державному акті серії ЯЖ № 903292 про перехід права власності до ОСОБА_3 є договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_3. від 26 червня 2009 року № 606 .
У зв»язку з чим, без вирішення питання щодо правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку за цивільно-правовою угодою, як це передбачає п «в» ч.3 ст.152 ЗК України, підстави для визнання недійсним державного акту були відсутні..
Відповідно до положень ч.1 ст.81, ст.131 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно ст.126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
За змістом вказаних норм, правовою підставою набуття громадянином права власності на земельну ділянку є укладення ним цивільно-правової угоди, а державний акт, що видається на підставі такої угоди, лише посвідчує право власності особи на земельну ділянку. Отже, без встановлення судом недійсності (невідповідності вимогам закону) правочину, як правової підстави придбання громадянином земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, виданого на підставі укладених договорів купівлі-продажу, в даному випадку, є необґрунтованим.
Такі висновки відповідають приписам щодо презумпції правомірності правочину, встановленим ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, дані висновки узгоджуються із положеннями ч.3 ст.152 ЗК України, згідно якої захист порушених прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом заявлення позову про визнання угоди недійсною.
Як вже зазначалося, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що укладений договір купівлі-продажу спірної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3. від 26 червня 2009 року № 606 не є таким, що порушує публічний порядок, оскільки укладений між фізичними особами і предметом якого є майно, що перебуває у приватній власності.
За таких обставин та з огляду на те, що ОСОБА_3 набула права власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2009 року, який не визнаний судом недійсним і не є нікчемним (його недійсність не встановлена законом), а також враховуючи приписи ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, колегія суддів вважає, що підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903292 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 з підстав вказаних прокурором у позові відсутні..
Крім того, згідно зі ст. ст. 41, 68 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним та кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними чи неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903292 на ім.»я ОСОБА_4 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та порушує права останньої як добросовісного набувача земельної ділянки, а тому підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 309, ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2013 року скасувати в частині визнання недійсним та скасування державного акту серії ЯЖ № 903292 на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, виданого на ім»я ОСОБА_4 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені цих позовних вимог - відмовити.
В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: