Справа № 363/744/13-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.
Провадження № 22-ц/780/6873/13 Доповідач у 2 інстанції Таргоній
Категорія 26 30.12.2013
Іменем України
25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Таргоній Д.О.,
суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,
за участю секретаря: Дмитренко Ю.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,
В березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 15 грудня 2009 року позичив ОСОБА_1 160000 грн., які отримав у філії Акціонерно-комерційного банку «Золоті ворота» як споживчий кредит за договором №1409-F. Відповідачка власноручно написала розписку про одержання грошей в борг і зобов'язувалась повернути борг не пізніше 15 квітня 2009 року. Борг до цього часу не повернула.
Він також сплатив 2577,53 грн. за надання йому кредиту. Щоб запобігти додаткових штрафних санкцій з боку банку повернув кредит з власного депозиту. Вважає, що таким чином йому нанесена матеріальна шкода, яку заподіяла йому відповідачка.
Крім того, відповідачка повинна повернути йому з урахуванням індексу інфляції борг в сумі 182 225 грн., три відсотки річних з простроченої суми у розмірі 13920 грн., а також судові витрати.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики індексу інфляції у розмірі 182225 грн., три відсотки річних у розмірі 13920 грн. та понесені судові витрати в сумі 1987 грн.23 коп., а всього 198132 грн. 23 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема, в обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що отримувала кошти як посадова особа, а саме, як головний бухгалтер підприємства, для подальшої передачі в касу підприємства.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст. 1049 ЦК України та дійшов висновку про те, що відповідачка ОСОБА_1, як позичальник, зобов'язана повернути позикодавцю ОСОБА_2 грошові кошти в такій же сумі, що були передані їй позикодавцем, а також сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.
З наявної в матеріалах справи розписки вбачається, що 15 грудня 2009 року ОСОБА_1, як головний бухгалтер «Компанія Ей Пі Ем ЛТД», одержала від ОСОБА_2 зворотню фінансову допомогу в сумі 160000 грн., про що написала відповідну розписку. (а.с. 5)
Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну бо припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Перевіривши обставини справи поданими сторонами доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що зазначена вище розписка є одностороннім документом, який не містить ознак договору позики, з її змісту не вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов: предмету договору; строку, на який його укладено; умов повернення коштів.
Доводи апеляційної скарги підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією прибуткового касового ордеру від 15.12.2009 року (а.с. 48)
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Однак, помилковими є доводи апелянта про те, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року заочне. В зазначеному рішенні суд не посилається на норми закону, які передбачають заочний розгляд справи.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обстави, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Судді: Таргоній Д.О.
Голуб С.А.
Приходько К.П.