26 грудня 2013 р. Справа № 903/1410/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." , м.Луцьк
до підприємства "Візор", м.Луцьк
про визнання укладеним договір №53 на розміщення технічних елементів телекомунікаційних мереж ("Інтернету"), інших приймальних пристроїв на будівлях та спорудах м.Луцька
Суддя Якушева І.О. ,
при секретарі судового засідання Мороз Д.В.
за участю представників:
від позивача: Тимейчук Ю.Л. - юрисконсульт (дов. № 828/5 від 20.06.2013р.),
від відповідача: н/з
Суть спору: позивач в позовній заяві просить визнати укладеним договір №53 на розміщення технічних елементів телекомунікаційних мереж ("Інтернету"), інших приймальних пристроїв на будівлях та спорудах м.Луцька.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке:
- 20.03.2013 року виконавчим комітетом Луцької міської ради було прийнято рішення №164, яким затверджено Порядок розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв) на будівлях та спорудах у місті Луцьку.
Пунктом 4.7. вказаного Порядку передбачено обов'язок замовника після погодження проекту укласти з власником будинку (уповноваженою особою власника) договір (додаток №6) на розміщення, встановлення технічних елементів (пристроїв).
Згідно з Порядком замовником є суб'єкт господарювання, який замовляє та отримує погодження на розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв) на будівельних конструкціях будівель і споруд та здійснює оплату за надання місця для прокладання телекомунікаційних мереж (кабелів телефонії, Інтернету, кабельного телебачення та відповідного обладнання) при створенні чи експлуатації мереж з використанням власності територіальної громади міста Луцька.
04.06.2013 року ТзОВ "М.Ж.К" надіслало ТзОВ "Візор" листа з пропозицією укласти договір №53, який було отримано відповідачем 12.06.2013р.
У відповідь на пропозицію ТзОВ "Візор" надіслало ТзОВ "М.Ж.К" лист №60 від 27.05.2013р., в якому зазначило перелік встановлених технічних елементів, які є складовою мережі зв'язку на житлових будинках м.Луцька, що є підтвердженням факту прийняття пропозиції та укладення договору.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач у відзиві №167 від 25.12.2013р. просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що жодною нормою Закону України "Про телекомунікації" на власника телекомунікацій не покладено обов'язку укладання договорів за надання можливості розмістити технічні елементи (пристрої) на будівлях та спорудах м.Луцька для реалізації прав споживачів на отримання телекомунікаційних послуг.
Крім цього, відповідач у відзиві зазначає, що значна частина технічних елементів підприємством демонтована, знаходяться технічні елементи у м.Луцьку лише по пр.Молоді, 23 та пр.Соборності, 14.
Відповідач в судове засідання 26.12.2013р. повноважного представника не направив.
Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується поштовим повідомленням про те, що поштове відправлення суду представник відповідача отримав 19.12.2013р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналогічна норма міститься і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що 04.06.2013 року ТзОВ "М.Ж.К" надіслало ТзОВ "Візор" листа з пропозицією укладення договору №53, якого було ним отримано 12.06.2013р.
У відповідь на пропозицію ТзОВ "Візор" надіслало ТзОВ "М.Ж.К" лист №60 від 27.05.2013р., в якому зазначило перелік встановлених технічних елементів, які є складовою мережі зв'язку на житлових будинках м.Луцька.
Позивач вважає, що надіслання відповідачем листа №60 від 27.05.2013р. є вчиненням ним дії, що підтверджує факт прийняття пропозиції та укладення договору на розміщення технічних елементів телекомунікаційних мереж ("Інтернету"), інших приймальних пристроїв на будівлях та спорудах м.Луцька
З наведеного випливає, що вимога позивача про визнання укладеним договору №53 на розміщення технічних елементів телекомунікаційних мереж ("Інтернету"), інших приймальних пристроїв на будівлях та спорудах м.Луцька є вимогою про встановлення судом факту, що має юридичне значення.
Однак, чинним законодавством не передбачено вказаного способу захисту цивільних прав та інтересів.
Даний факт може встановлюватись судом лише при розгляді між сторонами спору про право цивільне і його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Таким чином, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги про визнання договору укладеним не кореспондується із застосуванням одного з наведених вище способів захисту прав, передбачених законом, а отже, не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати у відповідності із ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст.35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено: 30.12.2013р.
Суддя І. О. Якушева