Справа №784/4707/13 25.12.2013 25.12.2013 25.12.2013
Провадження №22-ц/784/3706/13
Головуючий першої інстанції: Черенкова Н.П.
Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Колосовський С.Ю.
Іменем України
25 грудня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Колосовського С.Ю.,
суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,
при секретарі судового засідання: Яценко Л.В.
за участю: представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі -ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В серпні 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" пред'явило позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 20 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 1000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 30 червня 2011 року складає 2321,01 доларів США (996,68 дол. США - заборгованість за кредитом, 954,13 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 200 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 62,66 дол. США - штраф (фіксована частина), 107,54 дол. США - штраф (процентна складова) Банк просив суд стягнути вказану заборгованість з ОСОБА_3
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитом в сумі 996,68 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 954,13 дол. США, штраф у розмірі 62,66 дол. США, а всього 2013,47 дол. США. У задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила його скасувати в частині задоволених вимог і ухвалити нове рішення про стягнення з неї на користь позивача 3156,25 грн. заборгованості за кредитом.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 20 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 1000 дол. США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. За порушення строків повернення кредиту п.8.6 Умов і правил надання банківських послуг передбачений штраф у розмірі 5% від ціни позову. Строк позовної давності відповідно до п.5.12 Правил користування платіжною карткою становить п'ять років.
Внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 30 червня 2011 р. складає 2013,47 дол. США ( 996,68 дол. США - заборгованість за кредитом, 954,13 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 62,66 дол. США - штраф.
За таких обставин, а саме порушення позичальником умов договору по своєчасному поверненню кредиту, суд обґрунтовано на ст.1054 ЦК ухвалив рішення про часткове задоволення позову.
Рішення суду в частині відхилення вимог про стягнення 200 дол. США заборгованості по комісії, 107,54 дол. США штрафу не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, але Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Згідно з ст.192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, а обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі -Декрет КМУ).
Відповідно до ст.5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.
Згідно з п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі, здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
За правилами п.п."в" п.4 ст.5 Декрету КМУ одержання індивідуальної ліцензії на надання кредитів в іноземній валюті необхідно, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
На сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Отже, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
За такого, при видачі ОСОБА_3 кредиту в доларах США банк мав всі необхідні на той час документи, а саме Банківську ліцензію № 22 від 04 грудня 2001 року та письмовий дозвіл Національного банку України №22-2 з додатком до нього від 29 липня 2003 року (а.с.121-124).
Таким чином, доводи апелянта про неправомірність видачі кредиту в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії, є необґрунтованими.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст.303,307,308, 315 ЦПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: