Справа №478/1271/13-к 03.12.2013 03.12.2013 03.12.2013
Провадження №11-кп/784/349/13 Головуючий суду 1 інстанції: Біцюк А.В.
Категорія: ч.3 ст.185 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Рудяк А.В.
3 грудня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі головуючого - Гребенюк В.І.,
суддів - Губи О.О., Рудяка А.В.,
за участю секретаря - Лі І.К.,
прокурора - Брек Г.С.,
обвинуваченого - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 01.10.2013 року, яким
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Володимирівка Казанківського району Миколаївської області, зареєстрований і проживаючий АДРЕСА_1, раніше судимий 31.05.2012 року Казанківським районним судом Миколаївської області за ст.122 ч.1 КК України до обмеження волі на строк 1 рік. Звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
- засуджений за ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднана не відбута частина покарання, призначеного за вироком Казанківського районного суду від 31.05.2012 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 440 грн. 10 коп.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним в крадіжки, поєднаної з проникненням у сховище, вчиненої за наступних обставин.
В ніч з 24 на 25 травня 2013 року ОСОБА_3 таємно проник через віконний отвір до приміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_2, звідки викрав алкогольні напої та продукти харчування, належні потерпілому ОСОБА_4, загальною вартістю 319 грн. 80 коп., якими розпорядився на власний розсуд.
За змістом апеляції обвинувачений ОСОБА_3, не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеність вини та кваліфікацію дій, просить вирок змінити, через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважаючи призначене покарання занадто суворим, стверджує, що суд не в достатній мірі врахував його щире каяття, повне відшкодування завданої шкоди, а також не врахував активного сприяння розкриттю злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги та думку прокурора Брек Г.С. про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку.
Дії ОСОБА_3 судом правильно кваліфіковані за ст.185 ч.3 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням у сховище.
В цій частині вирок ніким не оскаржений.
Що стосується покарання, то воно призначено обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст.65, 66 КК України, з урахуванням вчинення ним тяжкого злочину, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, працює по найму, не одружений, посередньо характеризується за місцем проживання, а також обставин, які пом'якшують покарання - щирого каяття та повного відшкодування завданого збитку.
Тобто судом враховані всі ті обставини, на які посилається апелянт.
Твердження апелянта про те, що він активно сприяв розкриттю злочину не ґрунтується на матеріалах справи. За такого є безпідставним його твердження про необхідність врахування зазначеної обставини, як пом'якшуючої покарання.
За таких обставин, суд прийшов до вірного висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк та призначив його у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.185 КК України.
Відсутні підстави для застосування ст.ст.69, 75 КК України при призначенні ОСОБА_3 покарання з огляду на відсутність таких пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Враховуючи викладене, призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання є справедливим за своїм видом та розміром і повністю відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі.
Оскільки ОСОБА_3 вчинив новий злочин в період іспитового строку, встановленого за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 31.05.2012 року, то йому правильно призначено покарання з застосуванням ст.ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків.
Підстав для скасування або зміни вироку, про що просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 1.10.2013 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.
Головуюча
Судді