Справа №1412/8445/12 24.12.2013 24.12.2013 24.12.2013
Провадження №22-ц/784/3925/13 Головуючий у першій інстанції : Андрощук В.В.
Доповідач у апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.
Іменем України
24 грудня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Рудніку Є.М.,
за участю: представника відповідача - Бондаренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
державного підприємства «Одеська залізниця»
на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2013 року
про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду по цивільній справі
за позовом
ОСОБА_4 до державного підприємства «Одеська залізниця» ( далі - ДП «Одеська залізниця») про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У вересні 2012 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ДП «Одеська залізниця» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2012 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 лютого 2013 року залишено без змін, позов задоволено. Визнано незаконним наказ пасажирського вагонного депо м. Миколаєва Одеської залізниці за №ЛВЧД-13/33-458/ос від 21 серпня 2012 року про звільнення ОСОБА_4, поновлено його на роботі в пасажирському вагонному депо м. Миколаєва Одеської залізниці на посаді начальника пасажирського поїзду, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11 758 грн.58 коп.
31 липня 2013 року ДП «Одеська залізниця» звернулося до суду з заявою про роз'яснення рішення суду щодо стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначаючи про те, що на виконання вищевказаного рішення ними до першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції перераховано 9634 грн.98 коп., тобто суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням обов'язкових платежів. Але відділ ДВС наполягає на сплаті всієї суми, що вказано у виконавчому листі по даній цивільній справі, а саме - 11758 грн.58 коп. Оскільки в рішенні суду не вказано про те, що стягнута на користь ОСОБА_4 сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу - це сума грошового стягнення з відрахування обов'язкових платежів, чи без них, просило роз'яснити резолютивну частину вказаного рішення суду.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2013 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ДП «Одеська залізниця», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою роз'яснити резолютивну частину рішення суду першої інстанції щодо визначення суми грошового стягнення з відрахування обов'язкових платежів чи без них.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Як вбачається із роз'яснень, наданих у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до ст.221 ЦК роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усуненні лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не буЛи предметом судового розгляду.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені у абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2012 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 лютого 2013 року залишено без змін, позов ОСОБА_4 до ДП «Одеська залізниця» задоволено. Визнано незаконним наказ пасажирського вагонного депо м. Миколаєва Одеської залізниці за №ЛВЧД-13/33-458/ос від 21 серпня 2012 року про звільнення ОСОБА_4, поновлено його на роботі в пасажирському вагонному депо м. Миколаєва Одеської залізниці на посаді начальника пасажирського поїзду, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11 758 грн.58 коп.
Першим Приморським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа виданого судом першої інстанції по даній цивільній справі.
ДП «Одеська залізниця» на виконання вказаного рішення суду на розрахунковий рахунок відділу ДВС перераховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 9634 грн.98 коп., тобто з відрахуванням обов'язкових платежів.
Із тексту рішення суду першої інстанції ні з мотивувальної, ні з резолютивної частин не зрозуміло, чи стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача у вказаному розміру з відрахуванням обов'язкового платежу чи без, хоча повинен був про це зазначити відповідно до роз'яснень вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Суд першої інстанції, розглядаючи дану заяву, в мотивувальній частині ухвали від 12 серпня 2013 року посилався на те, що 11758 грн.58 коп. - це сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу без відрахування обов'язкових платежів, при цьому відмовив у задоволенні вимог заявника.
Таким чином, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги викладене, а тому в силу п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підстави для скасування ухвали суду з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу державного підприємства «Одеська залізниця» задовольнити частково.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2013 року скасувати, а матеріали заяви про роз'яснення рішення суду передати на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді: