Справа №473/4323/13-ц 17.12.2013 17.12.2013 17.12.2013
Провадження №22-ц/784/3932/13 Головуючий у першій інстанції Старжинська О.Є.
Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
17 грудня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Шпонарській О.Ю.,
за участю :
представника позивачки - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_3
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 листопада 2013 року
за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельні ділянки,
24 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельні ділянки.
В обґрунтування позову позивачка зазначала, що 21 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким остання отримала у власність для ведення садівництва земельну ділянку загальною площею 0.0826 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі виготовленої позивачкою технічної документації від 29 липня 2013 року належні їй земельні ділянки було зареєстровано у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастрові номери: земельній ділянці площею 0.0200 га - 4822080800:02:000:0064; земельній ділянці площею 0.0626 га. - 4822080800:02:000:0065.
За розпорядженням Вознесенської районної державної адміністрації №231-р від 03 вересня 2013 року ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку загальною площею 0.0826 га, яка складається із двох земельних ділянок: площею 0.0626 га та площею 0.0200 га.
Посилаючись на те, що у договорі купівлі-продажу від 21 жовтня 2009 року зазначено про придбання лише однієї земельної ділянки площею 0.0826 га з кадастровим номером 4822080800:02:000:0039, а у наданому позивачці Державним земельним кадастром витягу зазначено дві земельні ділянки з певними площами та відповідними кадастровим номерами, що позбавляє її можливості зареєструвати своє право власності на земельну ділянку на підставі цього договору у Державній реєстраційній службі, позивачка просила визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку №1 площею 0.0626 га за кадастровим номером 4822080800:02:000:0065 та земельну ділянку №2 площею 0.0200 га за кадастровим номером 4822080800:02:000:0064, загальною площею 0.0822 га, що знаходяться в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Відповідно до ст.ст.3,4 ЦПК України право на звернення до суду має особа, права, свободи чи інтереси якої порушуються, не визнаються або оспорюються, захист яких здійснюється судом у спосіб, визначений законом України.
Згідно з вимогами ст.ст.11, 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 25 лютого 1993 року ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 0.0826 га, що розташована на території Бузької сільської ради, садове товариство „Дружба", та призначена для ведення садівництва. Відповідно до плану зовнішніх меж вказана земельна ділянка складається із двох ділянок ( а.с.4,5).
За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 21 жовтня 2009 року вказану земельну ділянку загальною площею 0.0826 га з кадастровим номером 4822080800:02:000:0039 ОСОБА_5 продала ОСОБА_4( а.с.8).
Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_4 до 01 січня 2013 року відповідно до порядку, який діяв на час вчинення правочину, не отримала.
Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 в натурі, де було визначено межі ділянки та проведено фактичний поділ раніше сформованої однієї земельної ділянки на дві окремі, 12 серпня 2013 року управлінням Держземагенства у Вознесенському районі Миколаївської області у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 0.0200 га з кадастровим номером 4822080800:02:000:0064 та земельну ділянку площею 0.0626 га з кадастровий номер 4822080800:02:000:0065 ( а.с.9-13).
Розпорядженням Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області №231-р від 03 вересня 2013 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0.0826 га в тому числі: ділянка №1 площею 0.0626 га сади та ділянку №2 площею 0.0200 га сади для ведення садівництва в садовому товаристві „Дружба"( а.с.14).
У жовтні 2013 року позивачка отримала відмову реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управляння юстиції у реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 21 вересня 2009 року земельна ділянка загальною площею 0.0826 га має кадастровий номер 4822080800:02:000:0039, а відповідно до витягу із Державного земельного кадастру земельна ділянка загальною площею 0.0862 га складається із двох ділянок з різними кадастровими номерами, які не збігаються із тим, що вказано у договорі ( а.с.24).
Отже, звернення ОСОБА_4 до суду з даним позовом пов'язано не з оспоренням чи запереченням її права власності відповідачкою по справі ОСОБА_5 як колишнього власника земельної ділянки, а з відмовою реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в реєстрації права власності на належне їй нерухоме майно.
Відповідно до ст.2 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням відповідних записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Тобто реєстрація права власності - це не виникнення самого права, а визнання і підтвердження такого права. Реєстрація права власності є похідною від встановлення фактів виникнення, переходу або припинення права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вірно виходив з того, що відмова реєстраційної служби у здійсненні реєстрації права власності через розбіжності у витягу із Державного земельного кадастру та Договорі купівлі-продажу стосовно зазначення кадастрових номерів не є підставою для визнання права власності на нерухоме майно за вказаним позовом.
Оскільки судом першої інстанції прийнято рішення з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову, то апеляційну скаргу представника позивачки слід відхилити, а рішення суду першої інстанції в силу ч.1 ст. 308 ЦПК України залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: