Справа №489/5352/13-ц 23.12.2013 23.12.2013 23.12.2013
Провадження №22-ц/784/3934/13 Суддя суду 1-ї інстанції Коваленко І.В.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Кутова Т.З.
Іменем України
23 грудня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої судді: Кутової Т.З.,
суддів: Крамаренко Т.В., Буренкової К.О.,
із секретарем судового засідання: Шпонарською О.Ю.,
за участю: представника позивача Васильчикова І.В., представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника органу опіки та піклування - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2013 року, ухваленого по справі за позовом
Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі ПАТ ПУМБ» ) до ОСОБА_4, за участі третіх осіб ОСОБА_8, Служби у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,
а також за позовом
ОСОБА_8 до ПАТ «ПУМБ», за участю третіх осіб ОСОБА_4 , Служби у справах дітей адміністрації Ленінського району виконкому Миколаївської міської ради про визнання кредитного договору недійсним
У липні 2013 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного майна з прилюдних торгів та виселення всіх мешканців з вказаної квартири.
Позивач зазначав, що між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_8 1 жовтня 2007 року було укладено кредитний договір на суму 22000 доларів США строком дії до 1 жовтня 2022 року із сплатою 12, 9 відсотків річних за користування кредитом. В забезпечення вказаного договору між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_4 1 жовтня 2007 року укладено договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
Посилаючись на неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 14 травня 2013 року в сумі 32883, 06 долара США, яка складається із 20574, 37 долара США заборгованості по кредиту та 12308, 69 доларів США заборгованості по процентам, ПАТ «ПУМБ» просив задовольнити заявлений ним позов.
ОСОБА_8 пред'явив позов до ПАТ «ПУМБ» про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що банк не довів до нього належним чином інформацію щодо умов кредитування, а таке ввело його в оману та позбавило можливості свідомого вибору, що є нечесною підприємницькою діяльністю, а також на те, що окремі положення вказаного договору не відповідають вимогам законодавства про захист прав споживачів.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2013 року позов ПАТ «ПУМБ» задоволено частково, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 32883, 06 доларів США, що еквівалентно 262834 грн. 29 коп. В задоволенні вимог банку про виселення, а також в задоволенні позову ОСОБА_8 - відмовлено, розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі ПАТ «ПУМБ» просить вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні його вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким виселити всіх мешканців із спірної квартири, посилаючись на не вірне застосування судом норм матеріального права.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить вказане рішення суду в частині задоволення вимог ПАТ «ПУМБ» до неї скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити банку в їх задоволенні, посилаючись на те, що вказаним рішенням порушуються права дітей.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлене договором.
Відповідно до частини 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Так, як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що 1 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір на суму 22000 доларів США строком дії до 1 жовтня 2022 року з виплатою 12, 9 відсотків річних за користування кредитними коштами (а.с. 44-46).
В забезпечення вказаного договору кредиту між банком та ОСОБА_4 того ж дня укладено договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.47-53).
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до нього внесені відомості щодо обтяження вказаної квартири. (а.с.72-74).
В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 12 листопада 2012 року за позовом банку на його користь стягнуто з ОСОБА_8 в сумі 24006,59 доларів США з яких 20574, 37 доларів США заборгованість за кредитом та 3432,22 доларів США заборгованість по процентам, а також 29810 грн. пені (а.с. 84-86).
В зв'язку з невиконанням вказаного рішення суду заборгованість за кредитним договором по тілу кредиту не змінилась та становить 20574, 37 доларів США, а нарахування процентів збільшилось до 12308, 69 доларів США.
Районний суд, дослідивши вказані обставини та наведені норми права, вірно зазначив про наявність правових підстав для звернення стягнення в рахунок погашення вказаної заборгованості на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, шляхом її реалізації на прилюдних торгах за оцінкою суб'єкта оціночної діяльності в погашення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 32883, 06 долари США, що еквівалентно 262834 грн. 29 коп.
Постановляючи рішення щодо позовних вимог про виселення з квартири на яку звернуто стягнення всіх її мешканців, районний суд також обґрунтовано виходив з положень ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 Житлового Кодексу України, якими встановлено необхідність направлення письмової вимоги іпотекодержателя, яким є позивач, до осіб, які проживають в іпотечній квартирі про їх виселення. Враховуючи, що передбачена законом процедура, не була дотримана банком, районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги позивача, стосовно безпідставності відмови суду в задоволенні вимог про виселення, не можна прийняти до уваги, оскільки вони протирічать вказаним вимогам закону та ґрунтуються на його не вірному сприйнятті.
Також не можуть бути враховані доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 стосовно порушення прав неповнолітніх дітей, оскільки вказаним доводам судом надана обґрунтована оцінка в оскаржуваному рішенні суду, яка ґрунтується на вимогах закону. Посилання ОСОБА_4 на неналежність довідки служби у справах дітей від 25 вересня 2007 року про те, що при укладенні договору іпотеки не порушуються права малолітніх дітей, не впливають на наведені висновки суду. Так в рішенні вірно зазначено, що на момент укладення договору іпотеки в спірній квартирі були відсутні зареєстровані особи, що вбачається з довідки Ф-3 (а.с.146-147).
Виходячи з меж апеляційного оскарження, законність рішення в частині вирішення позову ОСОБА_8 про визнання договору кредиту недійсним не є предметом апеляційного перегляду.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни чи скасування, оскільки воно відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст.303, 307,308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді: