Ухвала від 12.12.2013 по справі 2-751/11

Справа №2-751/11 12.12.2013 12.12.2013 12.12.2013

Провадження №22-ц/784/3965/13

Головуючий у першій інстанції-Разумовська О.Г.

Категорія 6 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Шпонарській О.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

третьої особи - ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3,

представника інспекції ДАБК - Матвєєвої Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю

в Миколаївській області ( далі - Інспекція ДАБК)

про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно

та позовом

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9

до ОСОБА_1

про знесення самочинно збудованого нерухомого майна

та відшкодування моральної шкоди

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до адміністрації Заводського району м. Миколаєва, згодом заміненої на інспекцію ДАБК як належного відповідача, про визнання права власності на самочинно збутове нерухоме майно, а саме житловий будинок літ. А загальною площею 49,1 кв.м, нежитлову прибудову літ. А-1 загальною площею 20, 9 кв.м. та гараж літ. Б розміром 6, 00 м. х 4, 77 м, які розташовані за АДРЕСА_1. Позивачка посилалась на те, що будівництво здійснила самочинно на земельній ділянці, яка перебуває у її користуванні, та згодом отримала узгодження зі всіма відповідними органами та сусідами.

До участі у справі як третіх осіб залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та Миколаївську міську раду (а.с.189 том 1).

У липні 2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись з позовом до ОСОБА_1, в якому посилаючись на самовільне захоплення нею земельної ділянки загального проїзду та порушення їх прав суміжних користувачів ділянок за НОМЕР_1, просили знести самочинно збудоване ОСОБА_1 нерухоме майно та відшкодувати їм по 3 000 грн. моральної шкоди кожному (а.с. 225-226, том 1).

З аналогічним позовом до ОСОБА_1 звернулась і ОСОБА_2 (а.с.231, том 1), посилаючись на те, що спірне самочинне збудоване майно знаходиться на мінімальній відстані від її, ОСОБА_2, житлового будинку, що створює перешкоди у належному користуванні житловими приміщеннями будинку НОМЕР_2, є порушенням норм протипожежної безпеки та заподіює їй моральну шкоду.

У листопаді 2007 року з подібними вимогами та підставами звернулись і користувачі ділянки НОМЕР_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.243-244, том 1).

Справа неодноразово розглядалась судом. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 знести гараж літ.Б до будинку АДРЕСА_1, у задоволенні інших вимог ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення скасувати та задовольнити її позов у повному обсязі, посилаючись на неналежну оцінку судом факту порушення протипожежних норм самочинним будівництвом житлового будинку та безпідставну відмову у стягненні моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження та доводів скарги ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 7 статті 376 ЦК у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд може зобов'язати особу, яка здійснила будівництво провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використані всі передбачені законом заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Під істотними порушеннями будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також заміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі споруди, що впливає на її міцність і безпечність (пункт 22 Постанови №6 Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва»).

Загальновідомим для даної місцевості є факт, що за радянські часи територія Залізничного селища у м. Миколаєві була місцем стихійного заселення незаможних верст населення та самовільного і безконтрольного будівництва. Земельні ділянки населенню у користування не видавались, їх розміри та конфігурація не визначались, розбивка території на вулиці, провулки не проводилась, технічна документація не складалась і будь-яких правовстановлюючих документів на земельні ділянки та нерухоме майно мешканці не мали. Розпочата у 90-роках технічна інвентаризація території та оформлення правовстановлюючих документів здійснювалась за фактичним користуванням землею та з урахуванням самочинно збудованого нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 2008 року є власницею земельної ділянки площею 1000 кв.м за АДРЕСА_1, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд відповідно до Державного акту ЯЕ № 929804 від 11 червня 2008 року (а.с.43 том 2).

У вересні 2005 року складено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими прибудовами АДРЕСА_1 (а.с.5-9 том 1).

Висновком ІПЦ «Стройреконструкція» від 25 жовтня 2005 року та додатковим висновком від 9 лютого 2010 року визначено технічний стан та ступень готовності будівництва (а.с. 15-21 том 1, а.с.189-196 том 2).

Актом Державної технічної комісії від 22 листопада 2005 року вирішено житловий будинок АДРЕСА_1 прийняти до експлуатації ( а.с.24,25,26 том 1).

Рішенням виконкому Миколаївської міськради №608 від 24 березня 2006 року затверджено акт державної технічної комісії про введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 (а.с.213 том 1), а рішенням № 888 від 21 квітня 2006 року попереднє рішення скасовано у зв'язку з судовим вирішенням спору (а.с.52 том 1).

Земельна ділянка АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, межує з земельною ділянкою НОМЕР_2, якою користується ОСОБА_2 (а.с.175 том 1, а.с.65, том 3).

За висновками експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області №39 від 4 жовтня 2009 року (первинна судова будівельно-технічна експертиза, а.с. 84 том 2) та висновком експертів РТПП Миколаївської області № 120-2150 від 3 травня 2011 року (повторна судова будівельно-технічна експертиза, а.с. 1- 22 том 3) спірне нерухоме майно побудоване з частковим порушенням будівельних норм і правил. Відстань між будинками АДРЕСА_1 з гаражем та НОМЕР_2 складає 0,8 м, найменша відстань від зовнішньої стіни одного будинку до другого - 1,3 м, а відстань від стіни гаражу літ. Б будинку АДРЕСА_1 до стіни будинку НОМЕР_2 - 1,8 м, що не відповідає вимогам протипожежної безпеки (протипожежні розриви мають складати 6 м.) та перешкоджає доступу світла до кімнати будинку НОМЕР_2.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що добудова допоміжного приміщення - гаражу літ.Б у безпосередній близькості до будинку ОСОБА_2 створює перешкоди у належному користуванні житловим будинком НОМЕР_2, а його знесення відповідає вимогам статті 376 ЦК та не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_1

Поряд з цим, знесення житлового будинку АДРЕСА_1, побудованого без дотримання протипожежного розриву (6 м.) саме на території стихійного заселення (Залізничного селища) не є співмірним способом захисту інтересів ОСОБА_2, житловий будинок якої також тривалий час мав статус самовільно збудованого, а земельна ділянка - самовільно захопленою (а.с.23-31, том 3).

Даних про те, що відхилення від розміру протипожежного розриву (6 м) може бути перешкодою у прийнятті житлового будинку АДРЕСА_1 до експлуатації у відповідному порядку, матеріали справи не містять.

Питання про неможливість перебудови нерухомого майна ОСОБА_2 не порушувала.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 були предметом судового дослідження, а висновки щодо них викладені в мотивувальній частині судового рішення.

Не містить апеляційна скарга і доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про недоведеність вимог про відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування судового рішення в частині відмови в позові ОСОБА_2 про знесення житлового будинку АДРЕСА_1 та відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в іншій частині позовних вимог сторони не оскаржували.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді