Справа №1402/337/12 12.12.2013 12.12.2013 12.12.2013
Провадження №22-ц/784/3975/13
Головуючий у першій інстанції-Бойко Л.Л.
Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
12 грудня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Данилової О.О.,
суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі - Шпонарській О.Ю.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення боргу за договором позики
У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позивач зазначав, що 27 травня 2009 року уклав з ОСОБА_2, як позичальником, договір позики на суму 6 612 євро та 6 620 доларів США, за умовами якого відповідач зобов'язався повернути 1 900 євро та 2 400 доларів до 20 жовтня 2009 року, та залишок боргу до 20 жовтня 2010 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язання, ОСОБА_1 просив стягнути зазначену у договорі суму.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те, що у 2009 році грошей у позивача не позичав, має деякі грошові зобов'язання з 2006 року, а надану позивачем розписку не писав та не підписував.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 листопада 2013 року позов задоволено, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 6 612 євро та 6 620 доларів США, що еквівалентно 119 269,59 грн., та 1193 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилався на невірний висновок експерта та на ті ж обставини, якими заперечував проти позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір вважається укладеним з моменту передання грошей або речей.
Статтею 1047 ЦК передбачено письмову форму договору на визначену суму та можливість підтвердження факту укладення договору позики та його умов розпискою позичальника, яка посвідчує передання грошових коштів.
За правилами статті 545 ЦК України, приймаючи виконання зобов'язання на вимогу боржника, кредитор має видати розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Крім того, підтвердженням виконання зобов'язання може бути і наявність боргового документу у боржника.
З матеріалів справи вбачається, що протягом певного строку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали місце правовідносини, за якими відповідач отримав грошові кошти на певних умовах та на відплатній основі.
27 травня 2009 року ОСОБА_2 власноручно складена письмова розписка, якою він підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 у борг 6612 євро та 6620 доларів США з умовою повернення частини боргу до 20 жовтня 2009 року, а іншої частини - до 20 жовтня 2010 року ( а.с.31).
Власноручне складання ОСОБА_2 письмової розписки з власним підписом підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи від 2 вересня 2009 року (а.с.206-213).
Розписка знаходиться у позичальника ОСОБА_1, а розписки про одержання позивачем виконання ОСОБА_2 не має.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 позикового зобов'язання та покладення на нього обов'язку повернути борг відповідно до статті 1049 ЦК.
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на безгрошовість правочину.
Так, ОСОБА_2 в письмових поясненнях не заперечував факту отримання від відповідача раніше грошових коштів та невиконання ним своїх зобов'язань станом на 2009 рік (а.с.37,127).
За правилами новації боргу ( стаття 1053 ЦК) заміна одних грошових зобов'язань іншими не суперечить закону.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта про повернення боргу в повному обсязі.
Ці обставини спростовуються вищенаведеними доказами, в тому числі і поясненнями відповідача, а протилежне не доведено ОСОБА_2 належними та допустимими доказами.
Не суперечить цим висновкам і факт звернення ОСОБА_2 у грудні 2012 року до правоохоронних органів з заявою про вчинення до нього насильства (а.с.127). Цей факт правоохоронними органами не встановлено, а факт вчинення протизаконних дій позивач не пов'язує зі складанням розписки.
Заперечення апелянта проти достовірності висновку експерта (а.с.206-213) будь-якими доказами не підтверджено.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_2 невиконаних грошових зобов'язань за договором позики відповідає обставинам справи та вимогам цивільного та процесуального законодавств.
Разом з тим, визначаючи розмір боргу насамперед в іноземній валюті, суд не звернув належної уваги на те, що законним платіжним засобом на всій території держави є грошова одиниця України - гривня, а тому іноземна валюта у розрахунках між собою фізичних осіб, в тому числі у позикових зобов'язаннях, не застосовується (стаття 192 ЦК).
Розмір боргу в національній валюті, визначений судом - 119 269,59 грн., позивач ОСОБА_1 не оспорює.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з виключенням з резолютивної частини рішення висновку про стягнення позикового боргу в іноземній валюті.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 листопада 2013 року змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення висновок про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6612 євро та 6620 доларів США. Рішення суду в частині стягнення 119269 грн. 59 коп. та 1193 грн. судових витрат залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді