01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26
"10" грудня 2013 р. Справа № 911/4327/13
за позовом приватного підприємства «Агро-Транс Індустрія», с. Червона Слобода Черкаської області
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан», с. Красне Згурівського району
про стягнення 8121,96 грн.
Суддя О.В. Конюх;
представники сторін:
від позивача: Смаглій В.М., адвокат, довіреність від 28.10.2013р. б/н;
від відповідача: не з'явився;
позивач - приватне підприємство «Агро-Транс Індустрія»,Ю с. Червона Слобода Черкаської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.11.2013р. № 103 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан», с. Красне Згурівського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 107135,59 грн., в тому числі вартість оплаченого але недопоставленого товару в сумі 95330,30 грн., 3155,04 грн. неустойки, 8650,25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, та покласти на відповідача судові витрати, які складаються із суми судового збору 2142,72 грн. та 6500,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до умов договору купівлі-продажу позивач перерахував відповідачу 580000,00 грн. за сільгосппродукцію, яку відповідач мав поставити позивачу. В порушення своїх зобов'язань відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 364669,70 грн., ще повернув позивачу грошові кошти на суму 120000,00 грн., в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 580000,00 - 364669,70 - 120000,00 = 95330,30 грн., що відповідач визнав, підписавши акт звірки розрахунків за 4 квартал 2012р. В подальшому 02.01.2013р. сторонами було укладено додаток №1 до договору купівлі-продажу, в якому відповідач визнав факт недопоставки товару на суму 95330,30 грн. та зобов'язався в рахунок залишку оплати передати у власність покупця ріпак врожаю 2013р. в кількості 30 тон (±20%) або пшеницю врожаю 2013р. в кількості 55 тон (±20%) в строк до 01.08.2013р. Оскільки обумовлений додатком №1 товар відповідачем поставлений не був, позивач, відповідно до свого права, передбаченого ст. 693 ЦК України вимагає стягнути з відповідача в судовому порядку суму попередньої оплати 95330,30 грн., а також за прострочення зобов'язання передбачені додатком №1 неустойку в сумі 3155.04 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% в місяць в сумі 8650,25 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4327/13 та призначено справу до розгляду на 10.12.2013р.
В судовому засіданні 10.12.2013р. представник позивача подав суду витребувані документи та докази, в усних поясненнях просив суд позов задовольнити.
Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив.
Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Як вбачається з оригіналу витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців АБ № 484054 відповідач станом на 05.12.2013р. значиться в ЄДР та місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру відповідає адресі, зазначеній позивачем в позовній заяві, на яку суд належним чином направляв копію ухвали про порушення провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням. Зазначене поштове відправлення на адресу суду не повернулось.
Згідно пункту 3.9.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що всі особи належним чином повідомлялися про місце, дату та час судового розгляду, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши позов приватного підприємства «Агро-Транс Індустрія», с. Червона Слобода Черкаської області (далі по тексту - ПП «Агро-Транс Індустрія»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан», с. Красне Згурівського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «ВП «Сан»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
05.07.2012р. між ПП «Агро-Транс Індустрія» (покупець) та ТОВ «ВП «Сан». (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №05073 (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію рослинного походження. Відповідно до умов Договору:
- Поставка здійснюється на умовах ЕХW (франко-склад) (пункт 4.2 Договору);
- Покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору та надання продавцем рахунку-фактури (пункт 5.1 Договору);
- Продавець передає покупцю видаткову накладну, податкову накладну, копію свідоцтва про реєстрацію платника податків та копію виписки з єдиного державного реєстру (пункт 5.3 Договору);
- У випадку прострочення оплати покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ (пункт 6.3 Договору);
- За недопостачання товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми недопоставленого товару та неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (пункти 6.4, 6.5 Договору);
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 та частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань ПП «Агро-Транс Індустрія» сплатило товариству «ВП «Сан» за обумовлену Договором сільгосппродукцію 580000,00 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи засвідчені АТ «Сбербанк Росії» виписки з рахунку, а саме:
платіжним дорученням від 03.10.2012р. № 324 сплачено 290000,00 грн. (за кукурудзу);
платіжним дорученням від 04.10.2012р. № 331 сплачено 290000,00 грн. (за кукурудзу).
На виконання своїх зобов'язань за Договором продавець здійснив поставку позивачу кукурудзи за видатковою накладною від 11.10.2012р. № с-00000109 на загальну суму 364669,70 грн. (копія накладної залучена до матеріалів справи).
Як свідчать залученні до матеріалів справи копії виписок АТ «Сбербанк Росії» з рахунку ПП «Агро-Транс Індустрія», продавець здійснив повернення кошів покупцю в сумі 120000,00 грн., а саме платіжними дорученнями:
від 23.10.2012р. № 775 повернув 50000,00 грн. (повернення за кукурудзу);
від 12.11.2012р. № 846 повернув 50000,00 грн. (повернення за кукурудзу);
від 28.12.2012р. № 1022 повернув 20000,00 грн. (повернення за кукурудзу).
За таких обставин, вартість недопоставленого позивачу товару склала 580000,00 - 364669,70 - 120000,00 = 95330,30 грн., що відповідач визнав, підписавши Акт звірки розрахунків за 4 квартал 2012р. від 31.12.2012р. (копія залучена до матеріалів справи).
В подальшому між сторонами було укладено Додаток №1 від 02.01.2013р. до Договору № 05073 від 05.07.2012р., яким сторони домовились про наступне:
- зобов'язання продавця щодо поставки товару за Договором в частині недопоставленого товару на суму 95330,30 грн. змінюються на нові (пункт 1.1 Додатку №1);
- продавець в рахунок залишку оплати зобов'язується передати у власність покупця ріпак урожаю 2013р. в кількості 30 тон (±20%) або пшеницю врожаю 2013р. в кількості 55 тон (±20%) (пункт 1.2 Додатку №1);
- остаточна ціна однієї тони товару визначається із знижкою 21% від середньозваженої біржової ціни за одиницю аналогічного товару, яка складається на Аграрній біржі України на момент передачі товарної партії (пункт 3.1 Додатку №1);
- товар може бути передаватися окремими партіями, але повний його обсяг повинен бути переданий покупцю у термін до 01.08.2013р. на умовах ЕХW (франко-склад) зі складу продавця в с. Красне Згурівського району. Про готовність товару або його партій до передачі продавець письмово повідомляє покупця не пізніше ніж за три дні до запланованої дати відвантаження. Датою передачі товару вважається дата підписання покупцем товарної накладної (розділ 4 Додатку №1);
- у випадку порушення продавцем встановленого кінцевого терміну передачі товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості затриманого товару за кожен день прострочення, проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 3% в місяць від суми заборгованості (пункти 5.4, 5.5 Додатку №1).
За правовою природою вказаний Додаток №1 до Договору є новацією боргу. Відповідно до частини 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняються за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами. Відповідно до частини 4 вказаної статті, новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка на умовах ЕХW означає що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін). Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно до абзацу п'ятого частини 1 зазначеної статті, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.
Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд ухвалою від 21.11.2013р. витребовував у відповідача документи, що поставку обумовленого Додатком №1 товару позивачу та/або документи, що свідчать про повернення позивачу переплати в сумі 95330,30 грн. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів того, що він належним чином повідомив позивача про готовність обумовленого товару до поставки, суду не подав, відповідно доводи позивача не спростував.
Таким чином, судом встановлено факт порушення ТОВ «ВП «Сан» своїх зобов'язань перед ПП «Агро-Транс Індустрія» які полягають у непоставці позивачу в строк до 01.08.2013р. обумовленого Додатком №1 до Договору товару, а саме ріпаку урожаю 2013р. в кількості 30 тон (±20%) або пшениці врожаю 2013р. в кількості 55 тон (±20%).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до свого права, передбаченого вищенаведеною нормою закону, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 95330,30 грн. З огляду на вищевикладене, зазначена вимога позивача є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену пунктом 5.4 Договору неустойку в сумі 3,155,04 грн.
У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Як вбачається з пункту 5.4 Договору, сторони передбачили право постачальника у випадку порушення термінів оплати стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до постанови правління Національного банку України від 10.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,0%, постановою правління НБУ від 09.08.2013р. № 315 розмір облікової ставки з 13.08.2013р. встановлений на рівні 6,5%.
За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:
Основний борг, грн. Кінцевий строк оплатиПеріод простроченняНеустойка, грн.
95330,30до 01.08.2013р.92 дні (01.08 - 31.10.13р.)3155,04
Судом встановлено, що за заявлений позивачем період з відповідача на користь позивача належить до стягнення 3155,04 грн. неустойки.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача передбачені пунктом 5.5 Додатку №1 до Договору проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 8650,25 грн.
Відповідно до частини 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Однак, за правовою природою зазначені проценти не є пенею, та взагалі не є штрафною санкцією в розумінні глави 26 ГК України та глави 49 ЦК України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи положення ст. 627 ЦК України, згідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а також встановлене ст. 536 ЦК України право сторін на свій розсуд встановити розмір таких процентів, встановлення сторонами розміру процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні 3% на місяць законодавству не суперечить.
Разом із тим, розрахунок позивача процентів виконаний невірно. Так, позивач в розрахунку зазначив, що 3% в місяць відповідає 36% річних, що є невірним, оскільки передбачений договором розмір процентів за розрахунковий період місяць не враховує кількості днів в місяці. Якщо ж розраховувати 36% річних (а не 3% в місяць) такий розрахунок буде залежати від кількості днів прострочення, а не місяців, відповідно буде арифметично невірним.
За таких обставин, враховуючи, що заявлений позивачем термін прострочення (до 31.10.2013р.) складає 3 місяці, виходячи з наступного розрахунку: (95330,30 грн.Ч3%Ч3 міс.ч100), судом встановлено, що за заявлений позивачем період з відповідача на користь позивача належать до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 8579,25 грн.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» на користь позивача - приватного підприємства «Агро-Транс Індустрія» заборгованості в розмірі 107064,59 грн., яка складається з 95330,30 грн. основного боргу, 3155,04 грн. неустойки та 8579,25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, відшкодування витрат позивача на сплату судового збору суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Що ж до вимоги позивача включити до складу судових витрат витрати на послуги адвоката в сумі 6500,00 грн., суд зазначає наступне.
Суду поданий Договір на надання правової допомоги від 28.10.2013р., згідно якого адвокат Смаглій В.М. (виконавець) за дорученням позивача (замовника) взяв на себе зобов'язання здійснити захист та представництво інтересів замовника в господарському суді за позовом до ТОВ «ВП «Сан» про стягнення боргу за договором від 05.07.2012р. відповідно до пункту 4.1 Договору сторони домовились, що вартість послуг за договором складає 6500,00 грн. Позивач оплатив зазначені кошти виконавцю - адвокату Смаглію В.М., про що свідчить копія квитанції № 13-10/2013 від 28.10.2013р. До справи також додана копія Свідоцтва Смаглія В'ячеслава Миколайовича про право зайняття адвокатською діяльністю від 18.12.2008р. № 285 та копія посвідчення адвоката. Позивачем видано довіреність від 28.10.2013р. на уповноваження адвоката Смаглія В.М. представляти інтереси позивача.
Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно до позиції, викладеної в пункті 6.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Розмір адвокатських витрат 6500,00 грн. позивачем жодним чином не обґрунтовано, в тому числі не подано акт прийняття виконаних робіт (надання послуг), з якого б вбачався перелік наданих послуг та виконаних робіт.
Розглянувши вимогу позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 6500,00 грн., враховуючи, що дана справа не становить жодної складності, а також те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано розумну необхідність такого розміру адвокатської винагороди, суд вважає суму адвокатських послуг неспіврозмірною, явно завищеною порівняно із ціною позову, складністю справи та обсягом необхідних дій адвоката по захисту інтересів позивача. За таких обставин суд обмежує відшкодування позивачу витрат на послуги адвоката за рахунок відповідача співрозмірною сумою в 1500,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 16, ч. 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 536, 547, 549, 604, ч. 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, ст.ст.627, 629, ч. 1 ст. 664, частинами 2, 3 ст. 693, ст. 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, ч. 1 ст. 175, ст.ст. 230, 231, 232,Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов приватного підприємства «Агро-Транс Індустрія» задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого підприємства «Сан» (07612, Київська обл., Згурівський район, с. Красне, вул. Семенова, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 34099299)
на користь приватного підприємства «Агро-Транс Індустрія» (19604, Черкаська обл., Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Чигиринське шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 33173418)
95330,30 грн. (дев'яносто п'ять тисяч триста тридцять гривень тридцять копійок) основного боргу,
3155,04 грн. (три тисячі сто п'ятдесят п'ять гривень чотири копійки) неустойки;
8579,25 грн. (вісім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять гривень двадцять п'ять копійок) процентів за користування чужими грошовими коштами;
2141,29 грн. (дві тисячі сто сорок одну гривню двадцять дев'ять копійок) судового збору;
1500,00 грн. (одну тисячу п'ятсот гривень нуль копійок) витрат на послуги адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя Конюх О.В.
Повний текст рішення підписано 27.12.2013р.