04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" листопада 2013 р. Справа№ 910/1905/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Чорної Л.В.
Смірнової Л.Г.
при секретарі Дмитрина Д.О.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київміськбуд"
на рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2013р.
у справі №910/1905/13 (суддя Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДІС ГРУП"
до Публічного акціонерного товариства "Київміськбуд"
про виконання обов'язку за договором та відшкодування збитків у розмірі 854 000,00 грн.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДІС ГРУП» до Публічного акціонерного товариства «Київміськбуд» про виконання обов'язку за договором та відшкодування збитків у розмірі 671 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем попереднього договору вчасно не оформив необхідний перелік правовстановлюючих документів для відчуження приміщень на користь позивача, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати умови попереднього договору, а саме оформити всі необхідні документи та укласти основний договір. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 671 000,00 грн.
04.03.2013 року позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму упущеної вигоди у розмірі 854 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2013 р. у справі № 910/1905/13 позовні вимоги задоволено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язків за попереднім договором з приводу оформлення правовстановлюючих документів на спірне приміщення, сторонами не було укладено основний договір у строк, передбачений п. 2.1 Попереднього договору, що у свою чергу призвело до завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди, яка полягає у не отриманні коштів від надання вчасно об'єктів нерухомості у оренду третій особі.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2013 року у справі № 910/1905/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Хрипуна О.О. № 910/1905/13 від 18.06.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 910/1905/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/1905/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року по апеляційній скарзі порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 17.07.2013 року.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, змінено склад колегії суддів, замість судді Смірнової Л.Г. введено суддю Іоннікову І.А.
У судовому засіданні 17.07.2013р. оголошено перерву до 04.09.2013р.
У судовому засіданні 04.09.2013р. оголошено перерву до 25.09.2013р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року було задоволено клопотання сторін по справі та продовжено строк розгляду спору у справі №910/1905/13 на п'ятнадцять днів.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013р. враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці склад колегії суддів, замість судді Чорної Л.В. введено суддю Гончарова С.А.
У судовому засіданні 25.09.2013р. оголошено перерву до 09.10.2013р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. враховуючи перебування судді Іоннікової І.А. у відпустці склад колегії суддів, замість судді Іоннікової І.А.введено суддю Чорну Л.В.
У судовому засіданні 09.10.2013р. оголошено перерву до 16.10.2013р.
У судовому засіданні 16.10.2013р. оголошено перерву до 27.11.2013р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. враховуючи перебування судді Гончарова С.А. у відпустці склад колегії суддів, замість судді Гончарова С.А. введено суддю Смірнову Л.Г.
Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2013р у справі № 910/1905/13 скасувати у частині стягнення з ПАТ «ХК «Київміськбуд» збитків у розмірі 854 000,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
08.08.2011 р. між ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" (майбутній продавець) та ТОВ "ВЕДІС ГРУП" (майбутній покупець) було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкрібляк К.П. та зареєстрованим в реєстрі за №1232 (надалі - "Попередній договір").
Відповідно до п. 1.1 Попереднього договору за цим договором сторони зобов'язуються в майбутньому в строк та на умовах, визначених цим договором, укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - роздавальний пункт молочної кухні у житловому будинку будівельна адреса: житловий будинок з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Лайоша Гавро, 1 в Оболонському районі м. Києва (надалі - "Основний договір"). Нежитлове приміщення, щодо якого сторони зобов'язуються укласти основний договір, має загальну площу 170,55 кв.м.
Згідно з п. 2.1 Попереднього договору основний договір сторони зобов'язуються укласти в строк протягом 10 робочих днів після отримання відповідних документів, визначених у п. 2.2.1 договору, необхідних для укладення основного договору, але в строк не пізніше 08.02.2012 р. та в будь-якому випадку не раніше проведення майбутнім покупцем повного розрахунку з майбутнім продавцем за договором.
Пунктом 2.2. Попереднього договору визначено, що майбутній продавець зобов'язаний: отримати правовстановлюючий документ на майно (п. 2.2.1); зареєструвати право власності на майно згідно законодавства (п. 2.2.2); отримати в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження майбутнім продавцем майна за основним договором (п. 2.2.3).
Відповідно до п. 2.5 Попереднього договору сторони за цим договором визначають порядок оплати вартості майна, зазначеного у п. 2.4 цього договору до дня підписання основного договору, яку майбутній покупець здійснює авансовими платежами: суму в розмірі 631 785,42 грн. майбутній покупець сплачує майбутньому продавцю до 22.08.2011 р. з дня укладення цього договору; суму в розмірі 1 474 165,98 грн. майбутній покупець сплачує майбутньому продавцю до 30.09.2011 р.
На виконання умов Попереднього договору позивачем було повністю сплачено вартість нежитлового приміщення, визначену п. 2.4 Попереднього договору, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 22.08.2011 р. та №2 від 04.10.2011 р.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок позивача виконати умови попереднього договору, а саме оформити всі необхідні документи та укласти основний договір.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
При цьому відповідно до частини п'ятої статті 182 ГК України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своєю правовою природою попередній договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, до яких відноситься і попередній договір.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з положень статті 503 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 2.1 Попереднього договору сторонами погоджено, що основний договір сторони зобов'язуються укласти в строк протягом 10 робочих днів після отримання відповідних документів, визначених у п. 2.2.1 договору, необхідних для укладення основного договору, але в строк не пізніше 08.02.2012 р. та в будь-якому випадку не раніше проведення майбутнім покупцем повного розрахунку з майбутнім продавцем за договором.
Пунктом 2.2. Попереднього договору визначено, що майбутній продавець зобов'язаний: отримати правовстановлюючий документ на майно (п. 2.2.1); зареєструвати право власності на майно згідно законодавства (п. 2.2.2); отримати в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження майбутнім продавцем майна за основним договором (п. 2.2.3).
На думку позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язків з оформлення правовстановлюючих документів на спірне приміщення, сторонами не було укладено основний договір у строк, передбачений п. 2.1 Попереднього договору, що призвело до виникнення у позивача збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме неможливість отримання орендної плати за укладеним з ТОВ «Євроювеліртрейд» договором від 10.01.2012 року, проте колегія суддів не погоджується з даними твердженнями з огляду на наступні обставини.
За статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Так, у статті 182 ГК України встановлено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Відповідно до частини 4 статті 182 ГК України, яка кореспондується з приписами частини 3 статті 635 ЦК України, зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.
При цьому суд зауважує, що примушення до виконання зобов'язання, що ґрунтується на попередньому договорі, Цивільним та Господарським кодексами не передбачень.
У п. 6.2 спірного договору зазначено, що у випадку затримки у видачі документів зазначених у п. 2.2 цього Договору майбутньому Продавцю, сторони зобов'язуються укласти відповідний договір про внесення змін до цього Договору стосовно дати укладення Основного договору.
Таким чином сторони, у відповідності до норм цивільного та господарського законодавства, поставили у залежність укладання майбутнього договору купівлі-продажу від отримання відповідачем по справі правовстановлюючих документів на об'єкт договору та визначили взаємне зобов'язання щодо вчинення відповідних дій на пролонгацію попереднього договору у разі виникнення певних затримок по оформленню необхідної документації.
У відповідності до встановлених судом обставин справи, попередній договір припинив свою дію 08.02.2012 року, проте пропозиції щодо укладення додаткової угоди на пролонгацію його дії у відповідності до п. 6.2. Попереднього договору, сторонами не направлялись та основний договір укладено не було.
За таких обставин, зобов'язання сторін за попереднім договором припинили свою дію 09.02.2012 року.
Колегія суддів зазначає, що незважаючи на припинення договірних відносин, відповідач від виконання зобов'язання за попереднім договором не ухилявся, натомість отримав усю необхідну документацію для укладання договору купівлі продажу та сповістив про це позивача.
З огляду на вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ "ВЕДІС ГРУП" про зобов'язання ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" виконати умови Попереднього договору шляхом оформлення всіх необхідних документів та укладання основного договору.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 854 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 4.1 Попереднього договору встановлена відповідальність сторін попереднього договору за відмову (ухилення) від укладання основного договору у термін до 08.02.2012 р. у вигляді зобов'язання винної сторони відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням укладання основного договору.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином наведеними нормами законодавства на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
За своєю правовою природою попередній договір не створює для сторін будь-яких матеріальних прав і обов'язків, крім зобов'язання укласти протягом узгодженого строку певний вид цивільно-правового договору на заздалегідь визначених умовах.
Як було вище встановлено судом, попередній договір від 08.08.2011 року припинив свою дію 09.02.2012 року та не був пролонгований сторонами, а отже будь-які зобов'язання за цим цивільно-правовим актом у сторін скінчилися.
Судом першої інстанції було зазначено в рішенні, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оформлення правовстановлюючих документів та укладення основного договору, позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 854 000,00 грн., розраховану виходячи з розміру орендної плати, яку позивач міг би одержати протягом 14 місяців (у період з лютого 2012 року по березень 2013 року) на підставі укладеного попереднього договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроювеліртрейд» та додаткової угоди до нього від 11.01.2012.
У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
При цьому у відповідності до ч.1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Проте на момент укладання вказаного вище попереднього договору оренди, позивач не набув права власності на об'єкт договору, а отже діяв на власний ризик, оскільки підстави для укладання такого договору оренди були відсутні. Об'єкт, ще не знаходився у власності Компанії і позивач був обізнаний про цю обставину.
При визначенні розміру втраченої вигоди позивачем повинні були враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтвердженим обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами.
Проте як вбачається з листа-відповіді Головного управління комунальної власності № 042/13/1-9280 від 19.07.2012 р. документи, подані відповідачем містять суттєві протиріччя та розбіжності щодо площі нежилих приміщень прийнятих в експлуатацію, а саме фактична площа сягає 173,40 кв.м, при цьому позивачем при калькуляції упущеної вигоди бралася за основу площа, яка не відповідає фактичній, а отже розмір ймовірних збитків заявлений позивачем до відшкодування не є достовірним.
Крім того колегія суддів відзначає, що попередній договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроювеліртрейд» було укладено вже на момент припинення переддоговірних відносин з ПАТ «Холдингова компанія Київміськбуд».
З урахуванням наведених положень суд зазначає, що застосування положень ст. 224, 225 ГК України можливо лише за умови існування між сторонами господарських відносин, проте на момент виникнення у позивача умовних збитків у вигляді втраченої вигоди, господарські відносини між сторонами припинили своє існування.
Крім того колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях відповідача складу правопорушення, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами наявність вини відповідача у завданні позивачу збитків у сумі 854 000,00 грн., а також не підтверджено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесенням позивачем збитків в сумі 854 000,00 грн.
Враховуючи неподання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним обставин справи, колегія суддів констатує відсутність законних підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 854 000,00 грн.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2013 року у справі № 910/1905/13 скасуванню.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2013 року у справі № 910/1905/13 скасувати .
3. Прийняти нове рішення, яким:
В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДІС ГРУП" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 1; ідентифікаційний код 37401468) на користь Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6; ідентифікаційний код 23527052) судові витрати у розмірі 8 540,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот сорок гривень 00 коп.) за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
6. Матеріали справи № 910/1905/13 повернути до Господарського суду м. Києва.
7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Л.В. Чорна
Л.Г. Смірнова