18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 грудня 2013 року Справа № 925/1880/13
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Анісімова І.А., при секретарі судового засідання Швидкій О.В.,
у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка,307
за участю представників сторін
від позивача: Остапенко М.М. - за посвідченням,
від відповідача: не з'явився,
розглядає справу:
за позовом виконавчого комітету Валявської сільської ради
до фізичної особи - підприємця Борисенко Надії Анатоліївни
про стягнення 3 038 грн. 11 коп.
Заявлено вимогу про стягнення 3038 грн. 11 коп. боргу, в тому числі 452 грн. 35 коп. оплата за оренду приміщення та 2585 грн. 76 коп. комунальні послуги, у вигляді відшкодування недоотриманих доходів згідно акта ревізії №04-22/44 від 22.04.2013 Канівської об'єднаної державної фінансової інспекції.
Відповідач відзивом на позов, проти позову заперечив повністю, посилаючись на те, що жодних договорів оренди між позивачем та відповідачем не укладалось, пропозицій про укладання таких договорів чи внесення змін до вже укладеного договору не надходило.
Представник відповідача в засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про місце і час засідання суду.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однією з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судом встановлено, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами та за таких обставин розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.
В судовому засіданні, яке відбулося 26 грудня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Заслухавши представника позивача, дослідивши усі обставини, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
20.02.2013 між Виконавчим комітетом Валявської сільської ради (Замовник) та фізичною особою - підприємцем Борисенко Надією Анатоліївною (Виконавець) укладено договір №7 на надання послуг по забезпеченню гарячим харчуванням.
У відповідності з цим договором Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по забезпеченню гарячим харчуванням вихованців дошкільного закладу с.Валява, з розрахунку вартості харчування одного вихованця в день за віковими категоріями від 1 до 3 років - 11 грн., від 3 до 6 років - 14 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 ЦК України).
Це не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 20.02.2012 у справі № 6-51цс11).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи сторони відповідно до п.п. 4.1 та 4.2 погодили свої обов'язки один перед одним.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Дослідивши договір, суд встановив, що правочин вчинений особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинявся у формі, встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, договір виконано сторонам без заперечень та зауважень.
Умовами договору №7 на надання послуг по забезпеченню гарячим харчуванням від 20.02.2013 не передбачено та не зобов'язано відповідача сплачувати оренду приміщення, комунальні послуги та спожитий природний газ.
Позивач, посилаючись на акт ревізії №04-22/44 від 22.04.2013, складений Канівською об'єднаною державною фінансовою інспекцією за період з 01.09.2012 по 31.01.2013, просить стягнути з відповідача недоотриманий доход за оренду приміщення та комунальні послуги в сумі 3038 грн. 11 коп.
Акт ревізії контролюючого органу не може слугувати підставою для відшкодування недоотриманого доходу з ФОП Борисенко Н.А., оскільки акт перевірки контролюючого (ревізійного) органу не є належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором, в розумінні ст.33 ГПК України, оскільки не є первинним документом чи експертизою, та не може бути підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а відтак не свідчить про наявність підстав для задоволення позову (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 23.04.2012 у справі №10/5025/1680/11, від 15.01.2013 у справі №5015/2427/12).
Таким чином, вимоги позивача не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому не підлягають до задоволення.
Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті документи, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не довів наявність тих обставин на підставі яких він просить позов задовольнити.
За таких обставин, суд вважає позов не доведеним, а тому у позові слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядки та строки передбачені розділом XII ГПК України.
Повне рішення складено 30 грудня 2013 року.
Суддя І.А.Анісімов