Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2013 р.Справа № 922/4634/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Бояр В.В.
розглянувши справу
за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ
до Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей", м. Харків
про стягнення 145000,00 грн.
за участю представників:
позивача - Чистякова Н.В., довіреність № 1083-06-1 від 12.11.2013 року
відповідача - Старовойтова Д.А., довіреність № 102-6 від 13.11.2013 року
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень про стягнення 145000,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором № 127-Ф-11 від 13.07.2011 року, з урахуванням чого позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 95000,00 грн. та збитки в розмірі 50000,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4634/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 19 листопада 2013 року об 11:20.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 19 листопада 2013 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 02 грудня 2013 року об 11:40; від 02 грудня 2013 року розгляд справи відкладено на 17 грудня 2013 року о 10:00, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
16 грудня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов супровідний лист (вх. № 47102) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
17 грудня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов супровідний лист (вх. № 47441) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Позивач в призначене судове засідання з'явився та заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач в призначене судове засідання з'явився та проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позовну заяву.
З метою надання можливості сторонам надати до матеріалів справи додаткові докази, в судовому засіданні оголошено перерву до 24 грудня 2013 року до 10:20, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
24 грудня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов супровідний лист (вх. № 48389) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
24 грудня 2013 року, після перерви розгляд справи було продовжено.
Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач в призначене судове з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позовну заяву, в зв'язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
13 липня 2011 року між позивачем - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (замовником) та відповідачем - Державним підприємством "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" (виконавцем) було укладено договір №127-Ф-11 на надання послуги з технічних випробувань та аналізу (74.30.1) (Заходи щодо забезпечення реалізації Програми робіт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 2011 рік) "Розроблення Правил охорони праці під час виробництва радіо та електронної апаратури" (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання протягом строку дії договору надати замовникові послуги з технічних випробувань та аналізу (74.30.1) (Заходи щодо забезпечення реалізації Програми робіт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 2011 рік) (Розроблення та перегляду нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (надалі послуги), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Відповідно до п.1.2. Договору найменування послуг, кількість, обсяг, ціна та строки надання послуг тощо, визначені технічними вимогами (додаток 1) і календарним планом (додаток 2), калькуляцією кошторисної вартості (додаток 3), які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п.10.1 Договору, даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 30 грудня 2011 року.
Згідно з п.3.1. вищенаведеного Договору, ціна цього договору встановлюється в національній валюті України та становить 95000,00 гривень, у тому числі ПДВ 15833,00 грн. Розрахунок вартості послуг надається виконавцем у калькуляції кошторисної вартості (додаток 3), що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.5.1. договору строк (термін) надання послуг зазначений в календарному плані, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п.5.2-5.4 Договору, місце передачі наданих послуг: виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Результати наданих послуг передаються по кожному етапу виконавцем замовнику з супровідним листом. Приймання послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання-передачі по кожному етапу.
Сторонами було погоджено продовжити строк дії договору, передбачений п.10.1. Договору до 15.12.2012р. (додаткова угода №2 від 27.09.2012р.(а.с.32), та 14.12.2012р. сторонами укладена додаткова угода №3 (а.с.38), в якій сторонами погоджено продовжити строк дії договору до 28.12.2012 року.
28.12.2012 року сторонами укладена додаткова угода № 4, якою сторони продовжили термін надання послуг за другим етапом, а також дію Договору продовжено до 01.10.2013 року (арк. справи 39).
Відповідно до п.7.3. Договору, види порушень та санкції за них, установлені договором у разі затримки надання послуг або надання не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки; у разі ненадання послуг за договором з вини виконавця останній сплачує штраф в розмірі 1% від суми договору.
В подальшому, сторони внесли зміни до Договору, що відображено у п.2 додаткової угоди №4 від 28.12.2012р. до Договору (а.с.39), яким встановлено, що у разі ненадання послуг в повному обсязі в межах строку дії Договору, виконавець сплачує штраф в розмірі вартості договору.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протягом строку дії договору свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, зокрема не виконані роботи, передбачені другим етапом, що і стало підставою для нарахування у відповідності до п.2 додаткової угоди № 4 від 28.12.2012р. до Договору штрафу у розмірі вартості Договору, що складає 95000,00 грн. (п.3.1. Договору), а також оскільки відповідачу за Договором було сплачено 50000,00 грн., і останнім послуги так і не були надані, позивач, посилаючись на приписи ст. 224 ГК України, просить суд стягнути з відповідача збитки, які складають 50000,00 грн.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив повністю, у відзиві на позов зазначив, що причиною затримки виконання робіт, передбачених другим етапом договору стали зміни у системі органів центральної виконавчої влади, - а саме: відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" № 726/2012 від 24.12.2012 року Держгірпромнагляд визнана такою, що підпорядковується Міністерству енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля). Затримка виникла у зв'язку із зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади: а саме - направлення Правил, що є предметом договору на перепогодження до Міненерговугілля. Крім того, відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за Договором, отже відсутня така складова для стягнення збитків, як вина особи.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Держгірпромнагляд України 18.07.2011 року, наказом № 110 затвердив Методичні рекомендації, щодо підготовки, опрацювання, супроводження та оформлення проектів законів України, нормативно - правових актів Президента України, Кабінету міністрів України, МНС та дотримання правил нормопроектної техніки, яким поклав на підпорядкований йому Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці обов'язки по супроводженню проектів нормативно-правових актів під час розгляду в управліннях Держгірпромнагляду, погодження з центральними органами виконавчої влади та затвердження Міністерством, чим відсторонив розробників від супроводження і контролювання проходження процедур розгляду, погодження і затвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, листом № 14-134 від 09.12.2011 року остаточну редакцію Правил, що є предметом договору, надіслав до Держгірпромнагляду України (арк. справи 85). Наказом МНС України "Про затвердження Правил охорони праці під час паяльних робіт" остаточну редакцію Правил було направлено на погодження до центральних органів виконавчої влади, спільних представницьких органів профспілок та роботодавців. Затримка виникла у зв'язку із зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади: а саме - направлення Правил, що є предметом Договору на перепогодження до Міненерговугілля.
Відповідач неодноразово звертався до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про перенесення термінів виконання робіт за Договором № 127-Ф-11 (листи: №14-114 від 24.09.2012р., №14-135 від 24.10.2012р., №14-43 від 28.03.2013р., №14-94 від 11.09.2013р., № 14-123 від 26.09.2013 року (арк. справи 82-105).
Також відповідач звертався до Держгірпромнагляду України листами від 28.03.2013р. та від 05.06.2013р. щодо прискорення направлення Правил на погодження. У відповідь на лист Держгіпромнагляд України повідомив, що проект погодження нормативно-правового акта "Правил охорони праці під час паяльних робіт" знаходиться на погодженні в Міністерстві охорони здоров'я України та після його погодження відповідний комплект документів буде направлено до Міністерства юстиції України на реєстрацію (арк. справи 99).
Позивач не погодив відповідачу перенести строки виконання робіт за договором, незважаючи на те, що у своїх листах відповідач повідомляв, що несвоєчасне затвердження розробленого НПАОП унеможливлює виконання договору в строки, проте позивач не прийняв жодних дій, які б свідчили про вжиття заходів або щодо погодження строків договору, з урахуванням інформації зазначеної відповідачем у листах, або щодо розірвання даного договору у відповідності до п.6.2.1. договору.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вина відповідача у несвоєчасності виконання договірних зобов'язань відсутня. Оскільки відповідач вчасно подав Правила на затвердження НПАОП Держгірпромнагляду (арк. справи 85). Відповідач позбавлений повноважень щодо контролю, керування процесом затвердження НПАОП. Затвердження НПАОП центральними органами виконавчої влади, безпосередньо не залежить від відповідача.
Процедура узгодження проекту Правил та його реєстрація в Міністерстві юстиції України відповідно до вимог чинного законодавства складає 4,8 - 7,4 місяця (відповідно до інформації Держгірпромнагляду від 27.12.2011 року № 01/3-61/1048).
Відповідач неодноразово повідомляв Фонд про необхідність перенесення строків виконання зобов'язань, замовником не зазначалося про розірвання договору, про відсутність фінансування чи про втрату актуальності виконання послуг за договором.
Суд приходить до висновку, що відповідачем вживалися заходи щодо належного виконання зобов'язання. Зміна законодавчого порядку погодження документації призвела до затримки виконання робіт за договором, зокрема четвертого етапу. У зв'язку з цим, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 95000,00 грн. не підлягає задоволенню.
Також, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 50000,00 грн., виходячи з наступного.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-56гс від 20.06.2011р.).
Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Доказами у справі, згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вже зазначено вище, судом встановлено, що вина відповідача у простроченні виконання своїх зобов'язань за договором відсутня, отже відсутня складова, необхідна для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.
В контексті наведеного вбачається, що твердження позивача про те, що 50000,00 грн., сплачених останнім відповідачу за Договором № 127-Ф-11 від 13.07.2011 року є збитками, безпідставне. Відносини, що склалися між сторонами, є договірними і у даному випадку кошти сплачені на виконання Договору, у розумінні ст.22 ЦК України не є збитками, а відтак обґрунтування позову нормами ст. 224 ГК України є помилковим.
Позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються в даному разі на позивача, проте, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягненню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 26.12.2013 р.
Суддя Жиляєв Є.М.