26 грудня 2013 року Справа № 915/1281/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.10.13
у справі№915/1281/13
за позовомУправління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
проповернення комунального майна
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради у липні 2013 року заявлений позов, з урахуванням змін, до Приватного підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача повернути орендоване нежитлове приміщення підвалу площею 211, 88 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на припинення дії договору оренди від 02.01.03 через закінчення з 02.01.13 строку його дії, у зв'язку з чим просив повернути орендоване майно. При цьому, позивач посилався на приписи статей 16, 526, 530, 763, 785 Цивільного кодексу України, статей 17, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.09.13, ухваленим суддею Алексєєвим А.П., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції установив відсутність доказів направлення відповідачеві заяви про припинення дії договору упродовж одного місяця після закінчення дії договору оренди, як то визначено пунктом 10.6 цього договору. Місцевий суд визнав, що договір оренди не припинив свою дію, відтак у відповідача відсутній обов'язок звільнити та повернути орендоване приміщення. Суд керувався приписами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 6, 626 Цивільного кодексу України.
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Савицького Я.Ф. - головуючого, Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т., постановою від 22.10.13, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.
Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 626, 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, статей 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду майна" від 29.05.13 вказує на те, що договір оренди може бути продовжений на такий саме строк за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець, при цьому заперечення щодо продовження дії договору можуть бути висловлені як на дату закінчення строку договору оренди, так і упродовж місяця після закінчення цього строку. Разом з цим, скаржник вважає, що договір є припиненим з 02.01.13 і відповідач має повернути об'єкт оренди у відповідності до умов договору та приписів статті 785 Цивільного кодексу України.
Від Приватного підприємця ОСОБА_4 отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Водночас, від скаржника отримано заяву, в якій останній просить розгляд касаційної скарги здійснити без участі його представника.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.01.03 між Фондом комунальної власності міської ради, правонаступником якого є Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради - орендодавцем і Приватним підприємцем ОСОБА_4 - орендарем, укладено договір №5260 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності, за умовами якого орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності, розташоване в місті Миколаїв на вул. Артема, 30-а, площею 211,88 кв.м. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Пунктом 2.7 договору сторони передбачили, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Пунктом 10.1 договору сторони визначили строк дії договору з 02.01.03 до 02.01.04. Судами установлено, що спірне приміщення передано відповідачеві в оренду 02.01.03. Установлено судами і те, що дія договору оренди неодноразово продовжувалась. Водночас, як установлено судами, 19.12.12 Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради скерувало на адресу відповідача лист про припинення дії договору оренди та повернення орендованого приміщення до 10.01.13. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання повернути орендоване нежитлове приміщення підвалу площею 211, 88 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди від 02.01.03. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного і Господарського кодексів України, щодо відносин, які виникли до набрання чинності цими кодексами України, їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності. Згідно з приписами статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні, орендареві, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору оренди. З огляду на те, що орендоване за договором від 02.01.03 приміщення є комунальною власністю відносини, пов'язані з передачею його в оренду регулюються як Законом України "Про оренду державного та комунального майна", так і нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. Згідно зі статтею 26 вказаного Закону договір оренди припиняється у разі, закінчення строку, на який його було укладено, і наслідком такого припинення у відповідності до статті 27 цього ж Закону є повернення орендодавцеві об'єкта оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічні вимоги містить стаття 291 Господарського кодексу України та стаття 785 Цивільного кодексу України. Таким чином, виходячи з предмета і підстав позову, установленню при вирішенні даного спору підлягають обставини, зокрема щодо припинення дії договору оренди через закінчення строку на який його було укладено. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Частиною 2 цієї ж норми (в редакції Закону України від 23.12.97 N768/97-ВР, яка діяла як на час укладення договору так і на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України, якими визначено, що договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця. Згідно зі статтями 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості; зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що укладаючи договір оренди сторони, враховуючи вимоги наведеного законодавства, визначили дві умови при дотриманні яких договір буде вважатися припиненим, а саме пунктом 10.6 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору упродовж 1 місяця до закінчення строку чинності договору та упродовж одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору. Вказаний пункт договору у відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України породжує для сторін права і обов'язки визначені умовами цього пункту. Як установлено судами, позивачем умов пункту 10.6 договору не дотримано, доказів скерування відповідачеві заяви про припинення дії договору упродовж 1 місяця після закінчення його строку не надано, відтак суди визнали договір оренди продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. Виходячи з того, що судами не установлено обставин з якими законодавство пов'язує виникнення у відповідача обов'язку повернути об'єкт оренди, в даному випадку, припинення дії договору оренди через закінчення строку його дії, висновок судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони не спростовують установлених судом обставин справи та ґрунтуються на незадоволені оцінкою зібраних у справі доказів, між тим виходячи з приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переоцінка доказів знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 2 статті 1117 названого Кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.13 у справі №915/1281/13 залишити без змін. Касаційну скаргу Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець