24 грудня 2013 року Справа № 910/6922/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачаГодованюка О.В. дов. від 28.01.2013 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Київспецтранс"
на постановувід 13.11.2013 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/6922/13 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"
доПриватного акціонерного товариства "Київспецтранс"
простягнення 33783,44 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про стягнення 5141,43 грн. 3% річних, 5765,27 грн. інфляційних втрат, 22876,74 грн. 17% річних за користування товарним кредитом.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року (суддя Сташків Р.Б.) у задоволенні позову відмовлено.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року (головуючого судді Чорної Л.В., судді Іоннікової І.А., Мартюк А.І.) скасоване та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" 5141,43 грн. 3% річних 5765,27 грн. інфляційних втрат, 22876,74 грн. 17% річних за користування товарним кредитом, 1720,50грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року, а рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року залишити без змін.
Скаржник зазначає, що апеляційним судом неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування статті 604 Цивільного кодексу України.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року у справі № 52/45 частково задоволено позов ТОВ "Фірма Октан" про стягнення з ВАТ "Київспецтранс" 169925,73 грн. основного боргу за договором поставки від 20.11.2007 року, 35427,90 грн. інфляційної складової боргу, 9635,34 грн. 3% річних, 55391,78 грн. суми оплати за користування товарним кредитом, 2703,81 грн. державного мита, 155,22 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10085,60 грн. витрат на адвокатські послуги. У іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року рішення господарського суду міста Києва змінено, в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката позов залишено без розгляду. У іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011 у справі № 52/45 вищевказані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій скасовані в частині стягнення 9635,34 грн. 3% річних, а в іншій частині - залишені без змін.
На виконання вищезазначеної постанови суду апеляційної інстанції 28.04.2011 було видано наказ, за яким з відповідача на користь позивача було стягнуто 169925,73 грн. основного боргу, 35427,90 грн. інфляційної складової боргу, 55391,78 грн. оплати за користування товарним кредитом, 2703,81 грн. державного мита, 155,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Таким чином, згідно за даним наказом було стягнуто з відповідача 263604,44 грн.
15.06.2011 року між позивачем та відповідачем була укладена угода про розстрочення виконання грошового зобов'язання (далі - Угода), відповідно до якої ПАТ "Київспецтранс" (боржник) визнає, що його заборгованість перед ТОВ "Фірма Октан" (Кредитором) за постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року, яка набрала законної сили 14.02.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011 року у справі № 52/45, на момент укладення цієї Угоди становить 263604,44 грн.
Пунктом 2 цієї Угоди сторони передбачили, що відповідач гарантує, що вся зазначена сума заборгованості буде погашена шляхом щомісячного перерахування ним на поточний рахунок позивача грошових коштів у сумі не менше ніж 45000,00 грн. та повний розрахунок буде проведений не пізніше 01.01.2012 року.
Відповідно до пункту 3 Угоди від 15.06.2011 року угода є дійсною з моменту її підписання сторонами.
Судами встановлено, що причиною виникнення спору у даній справі стало те, що відповідачем зазначена сума заборгованості була погашена у повному обсязі лише 14.10.2011 року, а тому позивачем на прострочену суму заборгованості за період з 23.11.2010 року по 14.10.2011 року на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховані 3% річних та інфляційні втрати, а також на підставі пункту 3.3 договору поставки від 20.11.2007 року нараховані 17% річних за користування товарним кредитом, у заявлених до стягнення сумах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у вищевказаній справі № 52/45 була стягнута заборгованість, яка виникла саме за договором поставки, тобто сума боргу виникла на підставі даного договору, а не на підставі зазначених рішень судів (за винятком судових витрат), а тому проаналізувавши умови Угоди за правилами статей 213, 637 Цивільного кодексу України та правовідносини сторін, суд першої інстанції дійшов висновку, що відбулася новація за зобов'язаннями, які виникли безпосередньо за договором поставки (в частині основного боргу, інфляційних втрат та процентів за користування товарним кредитом), і тільки в частині стягнутих судових витрат - за зобов'язанням, яке виникло із цих судових рішень.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що після укладання Угоди зобов'язання за договором поставки та щодо сплати судового збору за рішенням суду у справі № 52/45 були припинені шляхом новації на підставі частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України, і виникли нові зобов'язання за цією Угодою.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду апеляційний суд дійшов висновку, що для того аби новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням.
Згідно частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку із чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що дана угода не передбачає припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням. А відтак, у даному випадку не було здійснено заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, оскільки зобов'язання за своєю суттю залишилось тим самим, змінився лише порядок його виконання.
Одночасно, задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд не перевірив розрахунок позову та не звернув увагу на те, що 3% річних та інфляційні, згідно розрахунків позивача (а.с.25-28), нараховані, зокрема, за період з 14.02.2011 року по 14.10.2011 року на суму 263604,44 грн., в яку згідно рішення у справі №52/45 входять інфляційні, 3% річних, 17% річних, а також державне мито та судовий збір.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що апеляційним господарським судом при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази постанова у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року у справі №910/6922/13 господарського суду міста Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач