26 грудня 2013 року Справа № 908/1813/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.
суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.
розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.10.13
у справі№908/1813/13
господарського судуЗапорізької області
за позовомКомунального підприємства "Центр досугу "Промінь" Енергодарської міської ради Запорізької області
доВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
треті особиКомунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради Запорізької області, Комунальне підприємство "Доркомунгосп" Енергодарської міської ради Запорізької області
проскасування оперативно-господарської санкції
за участю представників від:
позивачане з'явилися, були належно повідомлені
відповідачаОвчинніков М.Б. (дов. від 02.01.13)
Комунальне підприємство "Центр досугу "Промінь" Енергодарської міської ради Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про скасування оперативно-господарської санкцій у вигляді донарахування недоврахованої електроенергії, виконаного рішенням комісії, оформленого протоколом №3 від 21.03.13 з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією №00009475 від 11.03.13.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.08.13 (суддя Колодій Н.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що підключення струмоприймачів поза приладами обліку позивача дійсно мало місце.
За результатом апеляційного перегляду справи Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Зубченко І.В., суддів: Марченко О.А., Радіонової О.О.)16.10.13 прийняв постанову, якою рішення скасував, позов задовольнив з посиланням на відсутність вини позивача у порушенні ПКЕЕ.
Не погодившись із постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення відповідача, оформлене протоколом №3 від 21.03.13 з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією №00009475 від 11.03.13, не є оперативно-господарською санкцією. Крім того, відповідач вказує на те, що позаоблікове самовільне підключення струмоприймачів, на об'єктах, які належать позивачу мало місце, що є підставою для відповідальності споживача.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальник електричної енергії) та КП "Центр досугу "Промінь" Енергодарської міської ради Запорізької області (споживач), 25.01.05 укладений договір про постачання електричної енергії №458 за умовами якого, постачальник (відповідач) постачає електричну енергію споживачу (позивачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
11.03.13 за наслідками перевірки уповноваженими представниками відповідача об'єкту - "Вуличне освітлення пр. Будівельників, КП "ЦД "Промінь"", був складений акт про порушення Правил користування електричною енергією №00009475, в якому зазначено про порушення позивачем, як споживачем електричної енергії, п.п.3.1, 5.1, 10.2.1 Правил користування електричною енергією. З акту про порушення Правил користування електричною енергією №00009475 від 11.03.13 вбачається, що позивач не погодився з вказаним актом та написав свої зауваження і пояснення щодо мотивованої незгоди з нібито вчиненим ним правопорушенням у сфері електроенергетики.
На підставі акта про порушення №00009475, рішенням комісії відповідача з розгляду акту про порушення ПКЕЕ від 11.03.13, що оформлене протоколом засідання комісії №3 від 21.03.13, вирішено здійснити нарахування за період з 11.03.12 по 11.03.13. Позивачу донараховано обсяг та вартість недорахованої електроенергії в обсязі 30012 кВт/год на суму 34092,13грн.
Дане рішення апеляційним судом визначене, як оперативно-господарська санкція, з чим погоджується і Вищий господарський суд України з огляду на наступне. Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Ч. 1 ст. 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо. Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а тому доводи відповідача та суду першої інстанції про протилежне, не заслуговують на увагу. За таких обставин є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи і нормам матеріального права України, висновок суду першої інстанціїї щодо невірно обраного позивачем способу захисту його порушеного права. Апеляційний суд правомірно розглядав рішення комісії відповідача з розгляду акту про порушення ПКЕЕ від 11.03.13, що оформлене протоколом засідання комісії №3 від 21.03.13, як оперативно-господарську санкцію.
Скасовуючи цю санкцію та задовольняючи позов, апеляційний суд послався на те, що відповідач не є споживачем в розумінні ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п.1.2 ПКЕЕ, а лише балансоутримувачем цих об'єктів, оскільки проведена енергопостачальною організацією перевірка відбулася на об'єктах вуличного освітлення, які тільки передані на баланс позивачу. До того ж, освітлення вулиць є обов'язковим елементом благоустрою міст та селищ, здійснюється незалежно від волі позивача і не може бути відключено позивачем на вимогу відповідача. Таким чином, дії позивача в даному випадку не носять характеру правопорушення, передбаченого вимогами Закону України "Про електроенергетику" та ПКЕЕ.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного суду в цій частині передчасними з огляду на наступне.
Дійсно, при вирішенні питання про скасування оперативно-господарської санкції енергопостачальна організація повинна довести факт порушення позивачем встановленого порядку обліку електроенергії (викривлення даних про фактичний обсяг споживання електроенергії), а споживач - відсутність своєї вини в порушенні порядку обліку електроенергії.
Як було встановлено судами, об'єкти вуличного освітлення 1, 2 мікрорайонів, отримані позивачем від КП "Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство" 31.12.10 згідно рішення Енергодарської міськради №9 від 22.11.10, на час здійснення передачі були підключені до відповідних електричних мереж за тими ж схемами, які існують і на теперішній час. Згідно наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі основних засобів від 31.12.10, об'єкти вуличного освітлення відповідають технічним умовам (а.с.44). Позивачем ніяких дій щодо зміни схем підключення вказаних об'єктів до мереж енергопостачання не здійснювалося.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими проханнями внести зміни до договору та включення вищевикладених струмоприймачів у загальну схему електроспоживання, або укласти щодо них окремий договір, але відповідач йому відмовив у укладенні договору у зв'язку із відсутністю технічної можливості (а.с. 68-69).
Відповідно до ч.3 ст.16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини другої -п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно з ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судами не були досліджені обставини відмови відповідача в укладенні договору з позивачем щодо тих об'єктів, де ним же в подальшому зафіксоване порушення ПКЕЕ, не дана їм оцінка на предмет існування в діях відповідача ознак зловживання правом та монопольним становищем. Судами взагалі не аналізувався лист відповідача (а.с. 68-69) від 09.02.11, в якому він відмовляє позивачу у врегулюванні господарських та договірних правовідносин з врахуванням зміни обставин (передачі позивачу об'єктів).
Також судами не розглядалося питання вини сторін в порушенні ПКЕЕ та доцільність застосування аналогії права (ст.ст. 13,16 Цивільного кодексу України) для скасування рішення відповідача у випадку встановлення факту зловживання правами та монопольним становищем на ринку, а також, вчинення ним дій, направлених на завдання збитків позивачу.
За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити частково, рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.13 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.13 у справі №908/1813/13 скасувати, справу направити на розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Судді Б. М. Грек
В. В. Палій